Щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить;
Та добре вигострить сокиру –
Та й заходиться вже будить.
За святую правду-волю
Розбойник не стане...
О люде! Люде-небораки!
Нащо здалися вам царі?
Нащо здалися вам псарі?
Ви ж таки люде, не собаки!
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю!
Не вмирає душа наша, не вмирає воля.
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється, ожива,
Як їх почує!..
Нащо говорити там, де треба діяти
Неможливо всебічно і ґрунтовно визначити людські вчинки, не враховуючи їхніх закономірностей та од-вічної волі неба.
Справедливість цього світу так розмірена, що в одних відбирає, а другим дає владу і мудрість.
Кривда, гніт і неволя накликають сувору помсту з боку справедливості, щоб Божі постанови проявлялись у всьому на очах живих людей.