Щоб збудить

Хиренну волю, треба миром,

Громадою обух сталить;

Та добре вигострить сокиру –

Та й заходиться вже будить.


За святую правду-волю

Розбойник не стане...


О люде! Люде-небораки!

Нащо здалися вам царі?

Нащо здалися вам псарі?

Ви ж таки люде, не собаки!


Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що проклену святого Бога,

За неї душу погублю!


Не вмирає душа наша, не вмирає воля.


Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється, ожива,

Як їх почує!..


Нащо говорити там, де треба діяти


Неможливо всебічно і ґрунтовно визначити людські вчинки, не враховуючи їхніх закономірностей та од-вічної волі неба.


Справедливість цього світу так розмірена, що в одних відбирає, а другим дає владу і мудрість.


Кривда, гніт і неволя накликають сувору помсту з боку справедливості, щоб Божі постанови проявлялись у всьому на очах живих людей.