18 июля 2017

Моему другу в советские еще времена однажды перед выборами пришло

приглашение, на котором была написана совершенно замечательная фраза:

"Ув. товарищ, такого-то числа, месяца, года приглашаем Вас

на избирательный участок для ГОЛОВОСОВАНИЯ".

Как хотите, так и понимайте.

Прислал(а) Evgeny



16 декабря 2017

История произошла в реальной жизни.

Строгая начальница приказала подчиненному доставить своей престарелой

матери мешок сахарного песка. Для проведения этой операции была выделена

служебная машина. Сотрудник отправился по в наспех записанному адресу.

Приехав, он обнаружил бабушку - божьего одуванчика, да еще к тому же

бабушка отказывалась от сахара, говоря что ее не предупредили.

Сотрудник решил подшутить и убедил бабушку, что благость сия исходит

лично от президента республики Шаймиева (в рамках усиления предвыборной

агитации приказано раздать пенсионерам по мешку сахара). Сахар был

принят.

На следующее утро сотрудник был вызван негодующей начальницей,

не нашедшей у своей родной матери отправленного ей гостинца. После

бурных обсуждений выяснилось, что сотрудник вместо дома 16 попал

в соседний дом к совершенно чужой бабушке. Выхода не было - пришлось

сотруднику ехать изымать сахар. На пороге уже знакомой квартиры его

ждала испуганная бабушка, которая уже успела позвонить в милицию

и дожидалась приезда саперов, так как "мудрая" соседка объяснила ей,

что в мешке вовсе не сахар, а гексоген, который разносят чеченцы

(сотрудник был татарин - но очень смахивал на чечена). И промучившись

сомнениями всю ночь, бабушка вызвала саперов, так и не открыв мешка.

Прислал(а) Рустем (sga@bancorp.ru)



11 июля 2017

Произошла сия история с славном городе Днепропетровске, на одной

из остановок маршрутного такси. Подходит женщина к автобусу

и задает водителю вопрос:

-Вы какашка?

-Чего?! Сама ты ...!!!

-Вы как "А"-шка? - (маршруты у нас в городе такие есть - "А", "Б"...)

Прислал(а) Svatny (24004@dv.dp.ua)



17 декабря 2017

Вспоминается, в старые добрые советские времена городские власти

решили прикрыть наш районный вино-водочный магазин, следуя призывам

правительства к борьбе с пьянством. Магазин закрыли, и на его место

въехал другой, в котором продавались всевозможные доски, шурупы

и прочее добро и стройматериалы, предназначенные для мастеров

на все руки. Таким образом, под вывеской "вино-водка" (которую

забыли снять) появилась вывеска "сделай сам" (название нового

магазина)...

Прислал(а) kaschenko (kaschenko@durdom.ru)



Байка

(пародія на всі байки – від Езопа до Михалкова)

Ведмедю, друже, як ся маєш,! –

Бурмила ослик привітав.

Чом ти сумний, чом не співаєш?

Адже святковий день настав!

Учора, із ясного гаю

Летіла зграя солов’їв.

Чудово солов’ї співають –

Про них по світу гук летів“

Ведмідь ще дужче засмутився

Заплакав і засумував:

Я, друже, вчора поступився

… сам собі на вухо впав!“

Мораль:

Як хочеш музику послухать

Не наступай собі на вуха.

1973.



НАША КАФЕДРА

Про кафедру нашу я вам розкажу

І всіх персонажів у ній покажу.

Цікавий працює у нас тут народ -

І що не людина, то вже анекдот

Ось корм чий, наш лідер і наш гегемон.

Він мудро керує, неначе ОМОН.

Якщо не виконуєш ти настанов,

Одержиш догану - таку, - будь здоров!

А ось наш найстарший, він мудро веде.

У душу студентам він правду кладе.

І декілька вже поколінь саме тут.

Події з життя конспектують й здають..

А цей викладач має власний каприз

Завжди по стандарту!“ - це в нього девіз.

Тому він відшукує ГОСТи в усім -

У гуморі, в дружбі, в скандалі й житті..

Цей - щирий вкраїнець, - його не займай

Бо все перекласть -: Кока-кола“ чай“.

Він знає, що сперш Новій Світ відкривав

Козак А. Мерик, як від турок тікав.

Цей знає багато і мудрість його

Сія як зоря на чолі у нього.

На лекціях в нього та мудрість зника

Писати про те - не здійметься рука..

Хлопці-студенти про них мріють вночі -

Це наші дівчата, що викладачі.

До них на урок поспішають бігцем.

На інші - не виманиш і калачем.

У цього годинник завжди відстає,

Ніколи не знає ніхто, де він є.

На лекцію час вже, а він ще в путі.

Студенти очікують на самоті.

А цей обережній, щоб слово сказать

Спочатку подума хвилин десь так п’ять.

Та й потім, як скаже, то гляне навкруг

Чи чув це хтось інший? Чи ворог чи друг?

Не думайте, що ви велике цабе“.

В оцих персонажах пізнайте себе.

Хто зможе назвать персонажів усіх

Отримає приз. від редакції - сміх!

Гречаную вовну молов у цей час

З любов’ю й повагою,

Рудь, Опанас.

Липень 2002 р.



ЕПІГРАМА НА ВАДИМА ТРЕТЯКА

Я – Пуп Землі – стрирчу тут одиноко,

А ви, комахи, вкруг мене повзіть.

Взяв Еверест собі мою високість,

А небо узяло мою блакить.

Я вас навчу, як рими добирати,

Парадії на вас готую віз

І лагідно, як люблячая мати,

У ваші помилки втовчу ваш ніс.

Я й пам’ятник собі придумав гарний,

Сапфіровий, і метрів так на п’ять.

А в нім струна душі, немв гітарна,

Бринить, щоб вашу душу розірвать.

З моїх грудей ссе Ліночка Костенко:

Вживає поетичне молоко,

А поруч жалюгідні і маленькі

Шевченко, Українка і Франко

27.12.2006



«СВІЖЕ» ЗНАЙОМСТВО

Рудий Панько до дівки залицявся:

Вона ж така білява та струнка.

Неначе плющ круг неї завивався,

Ось тільки що не вдарив гопака.

Вона на нього подивилась скоса:

«Либонь, на зеньках зіб’єш мозолі.

Бо власного не бачиш далі носа:

Ми ж розійшлись,

як чорними були!»

01.03.2009



ЗАОЩАДЛИВІСТЬ ПО-АМЕРИКАНСЬКИ

Три друга проводжали четвертого у Вічність

Кругом труни стояли, дрижали, наче в січні.

Тут перший друг озвався: «Давайте як підмогу

Вкладемо трохи грошей друзяці у дорогу.

Там може, за межею, прийдеться «забашляти»

Як пекло – холодочок, як рай – тепло щоб мати».

На цім, на теплім слові кладе в труну десятку.

«Оце», – мовляв, – «друзяко, хай буде добра згадка.»

І другий теє робить, кладе й свої «доляри»:

«Оці нехай же гроші до перших будуть пари».

А третій, розумніший, у чек тридцятку пише,

Кладе у домовину, мовляв: «Для всіх зручніше».

А двадцять забирає, та й каже у привіті:

«Хай буде йому добре і легко на тім світі».

04.03.2009



ГІРКА РОЗЛУКА

Сльозами сходила прегарная дівчина

Військкомісаріату поблизу воріт,

І серце краялось не в одного мужчини,

Що ця краса вже сирота з сиріт.

Спитав суворий, злий майор Пилипів:

«Що, нареченого забрали й серце – тьох?»,

Крізь сльози бідолашна тільки хлипа:

«Так вже забрали,

зразу всіх п’ятьох».

4.03.2009