Бабуся каже своїй онуці:
— Будь чемною, слухняною, бо прийде вовк і з’їсть тебе, як Червону шапочку...
— Знаю, знаю! Але він спершу з’їв бабусю...
Бабуся каже своїй онуці:
— Будь чемною, слухняною, бо прийде вовк і з’їсть тебе, як Червону шапочку...
— Знаю, знаю! Але він спершу з’їв бабусю...
Сидить жовтий папуга на дереві, їсть жовтий банан і розмірковує:
— Білі ведмеді тому білі, що їдять білі гриби, а бурі — тому, що їдять буряки...
— Андрійку, — каже сусідка, — ви вчора так гарно всі танцювали.
— Ми не танцювали, то дідусь перекинув вулик.
Муха повзає по дзеркалу. Мамо, — каже Оленка, — а муха збирається на дискотеку, бач, як крутиться перед дзеркалом.
Чимчикує заєць галявою, аж бачить — на землі вовк лежить. Заєць лагідним голосом питає:
— Що, вовчику, відпочиваєш?
— Та ні, лапа в капкан потрапила.
— У-у-у, розлігся тут, страховисько сіре!
Михайликів батько приніс із риболовлі живу щуку. Рибина часто і широко роззявляла рот.
— Мамо! — покликав Михайлик. — Поклади щуку спати, бо вона вже позіхає.
Учитель запитує Миколу:
— Якого роду слово «хлопчик»?
— Хлопчачого, — відповів той.
Усього два роги
— Скільки років цій корові? — запитує в бабусі її міський онук.
— Два роки.
— А як ти дізналася?
— Та по рогах...
— Ой! А я спочатку й не звернув уваги, що в неї всього два роги...
— Скажи, де можна знайти слона?
— Ніде, — відповів той. — Слон такий великий, що не може загубитися.
Побачило біле ведмежа підводний човен і перелякано підпливло до мами.
— Не бійся, — сказала мама, — це всього-на-всього лише консервна бляшанка з людьми.
Прийшов білий ведмідь фотографуватися.
— Вам кольорову фотографію? — запитує фотограф.
— Ні, досить чорно-білої.