Байка

(пародія на всі байки – від Езопа до Михалкова)

Ведмедю, друже, як ся маєш,! –

Бурмила ослик привітав.

Чом ти сумний, чом не співаєш?

Адже святковий день настав!

Учора, із ясного гаю

Летіла зграя солов’їв.

Чудово солов’ї співають –

Про них по світу гук летів“

Ведмідь ще дужче засмутився

Заплакав і засумував:

Я, друже, вчора поступився

… сам собі на вухо впав!“

Мораль:

Як хочеш музику послухать

Не наступай собі на вуха.

1973.



НАША КАФЕДРА

Про кафедру нашу я вам розкажу

І всіх персонажів у ній покажу.

Цікавий працює у нас тут народ -

І що не людина, то вже анекдот

Ось корм чий, наш лідер і наш гегемон.

Він мудро керує, неначе ОМОН.

Якщо не виконуєш ти настанов,

Одержиш догану - таку, - будь здоров!

А ось наш найстарший, він мудро веде.

У душу студентам він правду кладе.

І декілька вже поколінь саме тут.

Події з життя конспектують й здають..

А цей викладач має власний каприз

Завжди по стандарту!“ - це в нього девіз.

Тому він відшукує ГОСТи в усім -

У гуморі, в дружбі, в скандалі й житті..

Цей - щирий вкраїнець, - його не займай

Бо все перекласть -: Кока-кола“ чай“.

Він знає, що сперш Новій Світ відкривав

Козак А. Мерик, як від турок тікав.

Цей знає багато і мудрість його

Сія як зоря на чолі у нього.

На лекціях в нього та мудрість зника

Писати про те - не здійметься рука..

Хлопці-студенти про них мріють вночі -

Це наші дівчата, що викладачі.

До них на урок поспішають бігцем.

На інші - не виманиш і калачем.

У цього годинник завжди відстає,

Ніколи не знає ніхто, де він є.

На лекцію час вже, а він ще в путі.

Студенти очікують на самоті.

А цей обережній, щоб слово сказать

Спочатку подума хвилин десь так п’ять.

Та й потім, як скаже, то гляне навкруг

Чи чув це хтось інший? Чи ворог чи друг?

Не думайте, що ви велике цабе“.

В оцих персонажах пізнайте себе.

Хто зможе назвать персонажів усіх

Отримає приз. від редакції - сміх!

Гречаную вовну молов у цей час

З любов’ю й повагою,

Рудь, Опанас.

Липень 2002 р.



ЕПІГРАМА НА ВАДИМА ТРЕТЯКА

Я – Пуп Землі – стрирчу тут одиноко,

А ви, комахи, вкруг мене повзіть.

Взяв Еверест собі мою високість,

А небо узяло мою блакить.

Я вас навчу, як рими добирати,

Парадії на вас готую віз

І лагідно, як люблячая мати,

У ваші помилки втовчу ваш ніс.

Я й пам’ятник собі придумав гарний,

Сапфіровий, і метрів так на п’ять.

А в нім струна душі, немв гітарна,

Бринить, щоб вашу душу розірвать.

З моїх грудей ссе Ліночка Костенко:

Вживає поетичне молоко,

А поруч жалюгідні і маленькі

Шевченко, Українка і Франко

27.12.2006



«СВІЖЕ» ЗНАЙОМСТВО

Рудий Панько до дівки залицявся:

Вона ж така білява та струнка.

Неначе плющ круг неї завивався,

Ось тільки що не вдарив гопака.

Вона на нього подивилась скоса:

«Либонь, на зеньках зіб’єш мозолі.

Бо власного не бачиш далі носа:

Ми ж розійшлись,

як чорними були!»

01.03.2009



ЗАОЩАДЛИВІСТЬ ПО-АМЕРИКАНСЬКИ

Три друга проводжали четвертого у Вічність

Кругом труни стояли, дрижали, наче в січні.

Тут перший друг озвався: «Давайте як підмогу

Вкладемо трохи грошей друзяці у дорогу.

Там може, за межею, прийдеться «забашляти»

Як пекло – холодочок, як рай – тепло щоб мати».

На цім, на теплім слові кладе в труну десятку.

«Оце», – мовляв, – «друзяко, хай буде добра згадка.»

І другий теє робить, кладе й свої «доляри»:

«Оці нехай же гроші до перших будуть пари».

А третій, розумніший, у чек тридцятку пише,

Кладе у домовину, мовляв: «Для всіх зручніше».

А двадцять забирає, та й каже у привіті:

«Хай буде йому добре і легко на тім світі».

04.03.2009



ГІРКА РОЗЛУКА

Сльозами сходила прегарная дівчина

Військкомісаріату поблизу воріт,

І серце краялось не в одного мужчини,

Що ця краса вже сирота з сиріт.

Спитав суворий, злий майор Пилипів:

«Що, нареченого забрали й серце – тьох?»,

Крізь сльози бідолашна тільки хлипа:

«Так вже забрали,

зразу всіх п’ятьох».

4.03.2009



РОЗМОВА У ТЕМРЯВІ

– «Ну що?»

– «Іще»

– «Ти що?»

– «А що?»

4.03.2009



ПРОГУЛЯНКА ДНІПРОМ НА ЧОВНІ

Петро й Орися по Дніпру пливли,

Дув теплий вітер, хвильки з вітром грались.

Раз у човні лиш вдвох вони були,

То вирішив Петро в усім признатись:

«На річці, люба, сил нема мовчать,

Кохаю я, з тобою в рай полину…..

Хоч не люблю поступливих дівчат,

Не забувай – човна взяв на годину!»

4.03.2009



ДУМИ МОЇ, ДУМИ…АБО, ХТО ПРО ЩО ПОДУМАВ

Хлопець з дівчиною в ліжку грають в «мамку й тата»,

Хряпнули батьки дверима та й ідуть у хату.

Хлопець дума: «Аж надвечір, думав, повернуться!

Що тепер робить не знаю, ой поб’ють, боюся»

Дівчина тоді зраділа: «Ну тепер вже точно

Поведе мене до шлюбу – у крові ж сорочка».

А матуся дума: «Боже, як вона вляглася?!

Хлопчику ж незручно зовсім. Й гола роздяглася!»

А татусь сів на підлогу і за чуба взявся –

Дивлячись на цю картину. Так він здивувався:

«От і виріс мій синочок, і не зчув як сталось,

Ось і маю допомогу я собі на старість.

Все, малим вже називати мого сина досить!

То куплю я мотоцикла, бо …

давно вже просить»

4.03.2009



ЩЕ ПРО ДУМИ ПО-ФРАНЦУЗЬКИ

Чотири парижанки з курорту повертались:

«Гуляла там багато – у цьому я признаюсь,

Як тільки-но приїду, своєму чоловіку.

Либонь мене він любить – не прокляне до віку?»

«Ой, Боже, ну й дурепа!» – так міркувала друга.

«Смілива й незалежна!» – це третяя подруга.

«Ну й пам’яті у неї!» – від захвату в четвертій

Не тільки слів забракло, а і дихання сперло.

4.03.2009