Чорнобильська зона

Навколо катастрофи на Чорнобильській атомній станції донині обертається немало всіляких таємниць і незвичних оповідок. Нічого дивного в цьому немає. Всі визнають феноменальний характер цього явища. Недаремно ж Чорнобильську трагедію називають найбільшою техногенною катастрофою ХХ століття. Одні американські автори наприкінці ХХ століття написали книжку з назвою «Економіка катастроф». В ній вони на конкретних фактах, включаючи й Чорнобиль, доводять, що Радянський Союз, який в останні роки його існування всі дружно називали «Країною дурнів», всі роки існував як економіка катастроф. Знаних і незнаних нами катастроф (незнаних було набагато більше) в «Країні дурнів» було неправдоподібно багато. Це не могло не привести таку країну до цілком логічного кінця. І Чорнобильська катастрофа була одним із каталізаторів, який цей кінець прискорив.
Пригадую, коли вирішили будувати атомну електростанцію під Києвом лунали голоси про те, що споруджувати її під самою столицею України вкрай небезпечно. А якщо трапиться катастрофа, що тоді робити? Всім скептиками авторитетно відповів тодішній президент Академії наук Радянського Союзу академік Александров. Він поклявся, що ні аварія, ні катастрофа на радянських атомних станціях навіть в принципі неможлива. Він, буцімто, готовий поставити ліжко під самим корпусом станції і спати на ньому, щоб остаточно переконати скептиків. Після катастрофи він, звичайно, про свої слова забув.
Чому ж ця катастрофа трапилася? Головним чинником, звичайно, є сама комуністична система господарювання, та й життя в цілому. Піраміда державного управління формувалася так, що на саму гору потрапляли абсолютні невігласи, які, щоб показати свою потрібність і значущість, скрізь втручалися і віддавали найбезглуздіші накази і розпорядження. Одне з них і запустило механізм руйнації четвертого енергоблоку Чорнобильської станції.
Лише тепер ми знаємо, що і тоді були люди, які казали, що будувати атомну станцію в тому місці, де вона була розміщена не можна. Люди з містичним спрямуванням власного інтелекту звертали увагу на віщування Нострадамуса. Цей футуролог-містик попереджав про «Зірку полин», яка впаде на Україну. Чорнобиль, одна з українських назв різновиду полину. Взагалі полин є рослиною, яка символізує собою гіркоту життя людини, її муки і страждання. І після спорудження, а потім катастрофи на станції ці муки прийшли в серця і душі мільйонів людей. Одні страждали фізично, а інші душевно.
Геологи попереджали, що станцію запланували розмістити на самому краю Росинсько-Тікицького мегаблоку Українського кристалічного масиву. Тут знаходиться грандіозний розлом у земній корі, що в цілому є небезпечним явищем в будь-якому сенсі. Звичайно, переважно не в тактичному, а в стратегічному. Розломи в земній корі явище донині в повній мірі не досліджене і багато в чому не зрозуміле. Які «флюїди» піднімаються по них з земних глибин достеменно ніхто не знає.
Немало таємниць ховається і в самій Чорнобильській зоні. Розповідають про величезні бетонні бункери, щось на зразок гітлерівського «Вервольфа» під Вінницею. Нібито вони були споруджені на випадок війни як своєрідне підземне місто, де мало переховуватися місцеве населення. Інша легенда розповідає про те, що таких бункерів нібито чотири і вони розміщуються по кутах величезного чотирикутника. В центрі його і знаходиться «підстрелена» атомна станція. В кожному з вірогідних бункерів стоїть величезний генератор. Їх цілеспрямована дія в одну точку нібито й зруйнувала четвертий реактор.
Чорнобильська атомна станція не лише виробляла електроенергію, але й була заводом з виробництва сировини для створення ядерної зброї. Наступна легенда саме через цю її функцію і приписує диверсію з боку іноземних спецслужб, які замірилися підірвати обороноздатність країни.
Є й взагалі екзотичні трактування причин Чорнобильської трагедії, які пояснюють катастрофу на четвертому енергоблоці прямим влучанням у будівлю станції метеориту або втручанням інопланетян, які не дали поширитися трагедії за межі Європи і набути вселенських масштабів. Нібито над чорнобильською станцією після вибуху четвертого реактора були помічені якісь невідомі науці об’єкти, які сканували ситуацію на місці.
Звичайно, були обставини, які значно зменшили наслідки Чорнобильської катастрофи для України. Але вони пов’язані з напрямком панівних вітрів одразу після вибуху реактору. Вітер в дні найбільших викидів радіації в атмосферне повітря дув з півдня на північ і відносив радіацію з території України. Потім він змінив напрямок. Однак, за цей час героїчними зусиллями людей викиди були зменшені. За це ці герої заплатили своїм життям і здоров’ям. Ніякі інопланетяни не врятували б нас, якби не було таких людей.

3. Загадки Кам’яної могили
Ви вже звернули, напевно, увагу на те, що таємничі і містичні місця України переважно пов’язанi з Українським кристалічним масивом. Все що ми розглядаємо донині так чи інакше пов’язане з цим дивовижним природним утворенням. Не є винятком і Кам’яна могила. Хотів би наголосити, що в літературі і в розмовах інколи плутають Кам’яну могилу з гранітним масивом Кам’яні Могили. Останні знаходяться на території Кам’яномогильського стeпового заповідника, розташованого у Куйбишевському районі Запорізької області та Володарському районі Донецької області. Tут, у верхів’ях річки Коротиша, на поверхню виходять граніти Приазовського кристалічного масиву. Кристалічні породи у вигляді вивітрених скель з чисельними нішами, гротами та ущелинами тягнуться від північного сходу на південний захід вздовж річки Коротиша двома паралельними пасмами і приблизно на 100 метрів здіймаються над навколишньою місцевістю.
Східне пасмо вище і має крутіші схили. Поміж цими пасами лежить долина. Центр масиву з рожевих крупнозернистих гранітів. Різноманітність мінералів, які входять до складу порід масиву, підвищують його мінерало-петрографічне значення. Певна загадковість даного геологічного утворення полягає в тому, що воно є ніби дзеркальним відображення відомого Словечансько-Овруцького кряжу, який знаходиться на півночі Житомирської області. Якщо з фізико-географічної карти вирізати Придніпровську височину з її продовженням на північ у вигляді Словечансько-Овруцького кряжу, а на південь у вигляді Приазовської височини і скласти цю вирізку по косій лінії в районі Черкас, її половинки майже повністю накладуться одна на одну. Ці здавалося б позбавлені будь-якого сенсу вправи насправді виглядають такими лише на перший погляд. Згадаємо хоча б німецького вченого Вегенера, який з таких вирізок створив знамениту свою теорію дрейфу материків.
Однак є ще одна Кам’яна Могила, яка відома археологам і історикам всього світу. Вона являє собою пісковиковий останець поблизу села Терпіння Мелітопольського району Запорізької області. В цьому дивовижному природному утворенні, який ніби якоюсь невідомою силою створений у пласкому степу, на стелях стародавніх пісковикових навісів і гротів, а також під багатьма кам’яними плитами збереглися донині сотні вирізаних фігур тварин. Можна побачити представників степової фауни: оленів, антилоп, биків, коней. Є зображення і хижаків. Значно рідше трапляються зображення людей і їхніх слідів. Звичайними є вирізані на камені геометричні узори і різні, не завжди зрозумілі знаки. В деяких місцях збереглися сліди червоної фарби. Згадаємо, що індоєвропейці України, своєї прабатьківщини, посипали обличчя власних покійників при похованні червоною охрою. Цей обряд зберігся в українців протягом тисячоліть. Згадаємо хоча б звичай покривати обличчя загиблого козака червоною китайкою.
Стосовно того, хто і коли вирізав ці знаки і фігури і зробив надписи, вчені продовжують сперечатися. Це одна з найбільших археологічних і історичних загадок планети. Чим служила для людей Кам’яна Могила? Святилищем чи давньою обсерваторією? Чому протягом тисячоліть вона притягала до себе людей? Чому нічого подібного не знайдено в не так далеко розміщених звідси Кам’яних Могилах, про які згадується в цьому дописі раніше? Як бачимо запитань більше, ніж відповідей.
Зображення Кам’яної Могили, на думку однієї групи вчених належить до періоду від кінця палеоліту до залізного віку. Інші ж вважають, що все це створене людьми не раніше неоліту. Безперечно, що тут залишили сліди і готи. Знайдені тут і скандинавські письмена-руни. Загадка Кам’яної Могили донині не розгадана і навряд чи буде колись розгадана. Це пов’язано з заглибленістю історії нашої держави і нації в тисячоліття.