Гайдамацький Яр і Буша

На Вінничині, де протікає річка Бушинка, ліва притока Мурафи в районі сіл Гамулівки і Буші знаходиться надзвичайно цікавий природно-історичний об’єкт туризму Гайдамацький Яр. Він являє собою частину долини річки Бушинки нижче від села Гамулівки. Численні скелі, складені твердими пісковиками знаходяться у вузькій затіненій долині. Вони за мільйони років оброблені вітром і мають чудернацькі обриси, які вражають уяву. В окремих місцях у вигляді горбів ми помічаємо виходи на денну поверхню давніх гранітів. Група скель, що тут звуться Євстафієвими, піднімається у вигляді величезних стовпів. Ці природні утвори схожі на рукотворні мури, здіймаються на декілька поверхів у небо. Зустрічаються тут і схожі на гриби скелі. Вони нерідко притуляються одна до одної.
На деяких скелях лежать оброблені вітром величезні брили, які коливаються. В цілому по нашій планеті це дуже рідкісне природне явище. На поверхні скель помітні глибокі борозни і виїмки. Зустрічаються і округлі камені, які здаються кимось відполірованими. Окремі скелі й камені мають власні назви: Гриб, Баран, Весела. В скелі Гайдамацька існує печера і підземний хід до села буша завдовжки 4 кілометри. Невимовну мальовничість місцевого ландшафту доповнюють 80-річні граби і вікові дуби.
Гайдамацький Яр не єдине цікаве місце цього району Поділля. Величезну історико-природну цінність має сусіднє село Буша. Тут існує історико-культурний заповідник «Буша». Ця благодатна земля, яка розміщена за 20 кілометрів від Вінницького Ямполя на березі Дністра здавна притягувала до себе людей. Археологи знайшли тут сліди людей, які мешкали в цій місцевості понад 40 тисяч років тому. На початку нашої ери тут було поселення Антаварія. Потім ця земля входила до Галицько-Волинського князівства. Найбільше слави Буші принесла козацька доба і особливо визвольна війна під проводом Богдана-Зіновія Хмельницького.
Саме в районі укріпленої фортеці Буші в цей час відбувалися постійні сутички між українцями і поляками. Під Бушею в 1954 році був вщент розбитий трьохтисячний польський загін. Через півроку в Буші відбулися події, які вкрили це село вічною славою. Польські війська оточили фортецю, яка височіла на скелі і була оточена ровом. Її охороняв невеликий козацький загін, який увесь і поліг головою, захищаючи Бушу. На той час це був значний населений пункт, де жило 16 тисяч чоловік. Навіть кількість церков (7), відмічена тут літописцями, вказувала на те, що це був потужний оборонний бастіон, який прикривав Поділля і Галичину з півдня. Полякам він був як кістка в горлі.
Коли польські війська увірвалися на територію фортеці, вцілілі її захисники на чолі з сотником Завісним сховалися в її вежі-донжоні. Тут зберігалися великі запаси пороху. Коли до донжону підтяглася якнайбільша кількість польських жовнірів дружина бушанського сотника Олена вбила свого чоловіка і підірвала себе і нападників, підпаливши бочку з порохом. Вцілілі захисники Буші сховалися в печері поблизу фортеці і вперто її захищали. Поляки перегородили струмок і пустили воду в печеру. Ніхто не врятувався.
Нині історико-культурний заповідник «Буша» включає: археологічні пам’ятки від ІІІ тисячоліття до нашої ери до ХІІ століття нашої ери; залишки фортеці і підземних ходів ХУІ-ХУІІ століть; міську ратушу ХУІ століття; скельний храм У-ХУІ століть з унікальним у світі кам’яним барельєфом; цвинтар ХУІІІ-ХІХ століть.
Як на мене, то найважливішим пам’ятником нашої історії у Буші, дуже промовистим і славним є козацький цвинтар. За одними хрестами і надписами на них можна читати європейську історію України. Там немає жодного хреста, які прийняті в Російській православній церкві і нагадують своїми обрисами не хрест, а драбину. Коли потрапите сюди, подивіться на ці унікальні козацькі хрести. Вони промовляють до нас-українців крізь століття. Тут сотні могил, які є справжнім нашим національним надбанням. Одні надписи стерлися, на інших старовинними літерами написані імена і дати життя і смерті. Але не це головне. Вражає форма хрестів. Тут і так звані прямі хрести, які дійсно є хрестами, а не драбинами. Однак найбільше вражають знамениті мальтійські хрести на могилах українських козаків. Невже вони були лицарями мальтійського ордена? Ось де нерозгадана таємниця України і української нації. Ще більш таємничі інші надмогильні хрести. Ось кам’яні рівнобедрені трикутники з раменами, а ось круглі хрести вставлені в основу монументу. Що вони означають? Чіткої відповіді на це запитання ми не отримуємо. Це ще одна загадка України, яка чекає своїх дослідників і інтерпретаторів.