Хто сказав, що Крим вичерпав свої рекреаційні ресурси?

Нерідко можна почути твердження від туристів і відпочиваючих, що, бачте, Крим уже вичерпав свої можливості для розширення рекреаційно-туристичного господарства і там на пляжах стільки людей, що й до моря підійти не можна. Так, дійсно, в розпал сезону таке нерідко трапляється. Але це говорить лише про те, що в Україні і за її межами знають в основному лише про декілька, так би мовити, класичних пляжних міст і туди всі й їдуть. Про те, що цілі частини півострова практично не освоєні, що там чудові піщані, а не галькові пляжі, як на Південному узбережжі, мало хто відає. Та й відповідна інфраструктура відсутня. Тому й маємо, як у тій українській примовці – де густо, а де й пусто.
Кримський півострів у рекреаційно-туристичному відношенні можна чітко поділити на три рекреаційні зони: південнобережну, західну і східну. Південнобережна зона з її унікальним кліматом середземноморського типу тягнеться вузькою смугою вздовж південного узбережжя Криму. Це так звані сухі субтропіки. Вони мають одні з кращих природних умов для відпочинку, лікування і взагалі для життя і господарської діяльності людини. Недаремно великі цивілізації Давньої Греції і Риму виникли у близьких природних умовах.
У найширшій частині південнобережна зона не перевищує 8 кілометрів, а місцями вона звужується лише до 2 кілометрів. Від мису Айя на заході до Семидвір’я на сході простяглася майже суцільна смуга курортів і санаторіїв, яка переривається лише скелястими мисами і заповідними територіями. Влітку, коли найбільша кількість відпочиваючих, тут сухо і тепло (плюс 24 градуси Цельсія у липні). Взимку, у січні ( найхолодніший місяць), температури скрізь додатні (до плюс 4 градусів). Якщо взимку і випадає сніг, то відразу тане.
Найвідомішими об’єктами південнобережної рекреаційної зони (із заходу на схід) є: Батилиман – Ласпі, Форос – Мелас, Оливи, Кастрополь, Блакитна затока, Симеїз, Алупка, Мисхор, Лівадія, Масандра, Ялта, Гурзуф, Фрунзенське, Карабах, Алушта, Семидвір’я. Понад 7 місяців середньодобова температура тут перевищує плюс 10 градусів.
Основними в цій зоні є кліматичні та пляжні рекреаційні ресурси. Поєднання «вітру з гір» з морськими бризами і наповнених фітонцидами хвойних дерев завезених сюди з усього світу повітряних мас, створює умови для лікування хворих із неспецифічними захворюваннями нервової та дихальної систем.
Найбільшими курортами південнобережної зони є Ялта і Алушта.
В Ялті гори відступають від моря, створюючи своєрідний природний амфітеатр, який належить до найгарніших у світі. Гори тут вкриті дуже фітонцидною протягом всього року кримською сосною, віком понад 100 років. Ближче до моря багато виноградників. Практично кожен санаторій міста має власний парк або сквер із субтропічною рослинністю, є безліч квітників. З гір стікають річки і потічки. В Ялті випадає найбільша кількість опадів в усій південнобережній зоні. Велика Ялта включає курорт Лівадію зі знаменитими палацом і парком. Є також парк на курорті Мисхор, поряд з яким знаходиться мис із відомим об’єктом туризму Ластівчиним гніздом. Це теж унікальний об’єкт у світі. Велика Ялта ідеальне місце для проведення міжнародних конгресів.
Курорт Алушта знаходиться на березі моря, в тому місці, де Кримські гори перетинає перевал. Унаслідок такого зниження з півночі іноді проривається холодніше повітря, що створює певні мікрокліматичні особливості. Влітку тут не так спекотно, як у Ялті, але відповідно зима є холоднішою. Алушта, завдяки перевалу має добре транспортне сполучення із Сімферополем. Тут чудові галькові пляжі.
Західна рекреаційна зона має запаси мінеральних сульфідних вод без специфічних компонентів . Тут зосереджено понад 26 % розвіданих запасів мулових сульфідних грязей України, з яких нині використовується лише три родовища.
Найбільшими рекреаційними об’єктами зони є курорти Євпаторія і Саки. Тут здійснюють лікування захворювань опорно-рухового апарату, периферійної нервової системи, гінекологічних захворювань. Крім того, в Саках лікують захворювання органів травлення. Західна рекреаційна зона може збільшити кількість відпочиваючих у декілька разів.
Надзвичайно перспективними є східна і гірська рекреаційні зони. Східна зона має єдине в Україні Булганакське родовище сопкових грязей. У майбутньому тут можливе використання рекреаційних ресурсів Сивашу, особливо його південної частини. Гірська рекреаційна зона придатна для спортивного туризму міжнародного масштабу (альпінізм, лижний туризм, спелеотуризм). Дуже перспективними тут є оздоровчо-прогулянковий, природничо-пізнавальний, історичний та інші види туризму.

15. Асканія-Нова

Асканія-Нова відомий далеко за межами України туристичний об’єкт і степовий біосферний заповідник, який входить до світової мережі біосферних заповідників, що охоплюють всю планету. Він знаходиться на території Херсонської області. Унікальність заповідника у світі полягає в тому, що в ньому єдиному на всю Європу збереглися ніколи не орані сухостепові ландшафти.
Історія виникнення і дальшого існування заповідника така. Офіційно заповідник був заснований у 1895 році багатим німецьким колоністом Ф. Фальц-Фейном. Для цього із господарського обігу було вилучено недоторкані ділянки степу, призначені для випасу худоби. Заслуга Ф. Фальц-Фейна полягала в тому, що він зрозумів значення для всього людства цієї останньої в Європі ділянки землі, яка ніколи і ніким не оброблялася. Ця людина пішла на усвідомлені збитки і таким чином врятувала для людства унікальний еталонний зразок південного степу. З 1919 року Асканія-Нова оголошена народним заповідним парком. У 1921 році тут було організовано перший в Україні державний заповідник. З 1984 року він отримав міжнародний статус біосферного заповідника. Цим актом було підтверджено його світове значення для науки.
Загальна площа біосферного заповідника в його нинішніх межах становить 33307,6 гектара. Структурно він складається з природного ядра (11054 гектара), буферної або охоронної зони (4800 гектарів) і господарської зони (17453,6 гектара). В цій зоні дозволено ведення типової для цієї природної зони господарської діяльності.
Основою Асканії-Нова є її природне ядро. Воно є цілинним степом і складається з трьох ділянок: Північної, Південної і Великого Чапельського поду. Це такий собі єдиний в Європі, що зберігся, еталон ковило-типчакового степу. Тут панують різні види ковили, зокрема української, волосистої, Лессінга та ін. Звичайно, що є і типчак (костриця борозниста), кипець (келерія струнка), а також чудові квіти, які прикрашають природний степ – тюльпан Шренка, грудниця волохата, півники тощо. Все це різнотрав’я гармонійно доповнюється бобовими рослинами - викою тонколистою, люцерною румунською. Всього тут зафіксовано 450 видів квіткових рослин.
Доволі багатий і розмаїтий тут і тваринний світ. Звичайними є заєць-русак, ховрах, полівка, їжак, лисиця, тхір, ласка. Трапляється асканійський благородний олень і косуля. Немало в Асканії-Нова і птахів: перепели, жайворонки, сірі куріпки, просянки, кам’янки. Представлені хижаки і перелітні птахи – соколи, луні, сови, журавлі і дрофи.
Територія до кінця не розгаданого природного дива – Великого Чапельського поду, який являє собою велике кругле зниження в рельєфі, ніби проведене циркулем рукою якогось верховного творця, використовується як природний акліматизаційний зоопарк. Тут уже понад 100 років здійснюються роботи по акліматизації, гібридизації і одомашненню диких тварин. Сюди з усіх куточків землі звезені тварини, переважно копитні. У вільному або напіввільному стані тут утримуються бізони, зубри, коні Пржевальського, зебри, зебу, антилопи, зокрема найбільша серед них канна, муфлони, олені, косулі, лані тощо. Є тут також птахи – страуси, лебеді, фазани, фламінго.
В заповіднику створено декілька ставків. На їх базі діє орнітопарк. В ньому утримується понад 60 видів промислово-мисливських і декоративних птахів. Асканія-Нова спеціалізується на цілеспрямованому виведенні нових районованих форм і порід тварин. Частина парку відкрита для відвідування туристів, яких за рік тут буває кілька сотень тисяч.
Господарська та охоронна зони є важливою складовою частиною цього біосферного заповідника. Вони створені для забезпечення досліджень природних процесів, які відбуваються в умовах заповідного режиму та їх трансформації під впливом різних напрямків характерних для цієї природної зони видів господарської діяльності людини.
В Асканії-Нова працює велика група вчених різних спеціальностей, які в основному зайняті розробкою науково обґрунтованого режиму збереження унікального в Європі природного комплексу степу. При цьому вони досліджують як змінюються природні комплекси в часі, а також характер впливу на них антропогенної, тобто людської діяльності. Дуже важливим напрямком їхньої роботи є акліматизація, інтродукція й гібридизація рослин та тварин, а також розробка рекомендацій щодо господарського освоєння акліматизованих у заповіднику рослин і тварин.