Ландшафтно-етнічний притулок української нації

Ви вже знаєте, що, наприклад, киян рятували від чисельних зайд-загарбників, які приходили на квітучу українську землю, крутосхильний рельєф, підземні печери, грандіозні оборонні Змійові вали. Але людей ставало все більше і не тільки в Україні. Постійно зростала і кількість ворогів.
Однією з найбільших загадок європейської історії є: як поталанило українцям вижити в умовах найнестабільнішої у світі «коридорної» території. По ній, за декілька тисячоліть, пройшли зі сходу на захід і у зворотному напрямку майже всі народи Євразії. При цьому сотні з них зникли не залишивши по собі навіть сліду на землі. Від інших ці сліди і знаходять нині археологи. Українці ж не лише вижили, але й зберегли незалежним свій давній генетичний і антропологічний тип.
Де ж знаходило порятунок ядро української нації, коли здавалося б, що вижити на чудових, родючих і квітучих землях Поділля і Придніпров’я було практично неможливо. Де розміщується та досить значна за площею територія, на якій сама природа створила унікальну за своїми природними характеристиками «схрону». Вважаю, що нею є Українські або Східні Карпати.
Ідея ландшафтно-етнічного притулку української нації в Карпатах, базується на тому, що ця гірська система в ландшафтному відношенні значно відрізняється від інших гір Європи. У тому числі й від Західних і Південних Карпат. Українська Карпати є середньовисотними горами з виположеними схилами. Вони майже зовсім позбавлені скелястих масивів. У минулому тут панували суцільні непрохідні для чужинців лісові нетрі. Немає в цих горах і льодовиків та постійної снігової лінії. Українські Карпати в давнину були надзвичайно багаті на звірів і птахів, цінну деревину, живицю, гриби, ягоди, а річки – на рибу.
Напевно, наявність такого тилу в української нації й пояснює для декого незрозумілу її пасивність до геополітичної експансії на схід. На користь цієї теорії говорить і те, що навіть нині густота сільського населення України поступово зменшується від Карпат у східному напрямку. Це тим більш дивно, що комплекс природних умов для ведення сільського господарства якраз у цьому напрямку покращується, а не погіршується.
Періодично зростаючий тиск кочових народів призводив до неодноразової втечі українців до Карпат. Тому тут і утворилося декілька етнографічних груп української нації – бойків, лемків, гуцулів. Можливо найбільші проблеми виникли тоді, коли з’явилися в Карпатах гуцули. Не зрозуміло чому вони поселилися в таких лісових нетрях і так високо в горах, де і жити дуже важко. Є гіпотеза, що гуцули – нащадки ремісників зруйнованого татаро-монголами київського Подолу. Вони відступили на захід, сховалися в Карпатах. При цьому гуцули зберегли ремісничі навички, пронісши їх через віки.