Найбільша діаспора світу

Однією з найбільших діаспор світу, а може й найбільшою за чисельністю є українська діаспора. Діаспора – це розпорошення частини якоїсь нації поза етнічною територією її проживання. Що примушує тих чи інших представників тієї чи іншої нації покидати рідну землю і їхати світ за очі? Звичайно, що лиха доля. Захоплення рідної землі чужоземними загарбниками, організація ними геноциду нації, голодоморів, масових репресій і депортацій. Всі знають про єврейську діаспору, яка утворилася з тих же причин. Однак у світі, та й на жаль, в Україні набагато менше відомо про українську діаспору і причини її утворення.
Здавалося б природні умови на українській землі настільки сприятливі для життя і господарювання людини, що українцям немає ніякої потреби шукати щастя за межами своєї Вітчизни. На жаль, це стосується тільки природних умов і ресурсів. Історичні ж, політичні, соціально-економічні умови, які складалися на її території з вини іноземних загарбників були нестерпними для українців і вимушували їх рятуватися втечею до інших країн. За переписом 1926 року в Радянському Союзі українців, без Західної України, яка належала тоді Польщі, було 86 млн осіб і вони були найбільшою нацією цієї країни. Зараз, через 85 років, українців стало менше 40 мільйонів осіб. Де ж вони поділися?
Є одна геополітична причина і три причини суто технологічні. Геополітична полягала в тому, що Україна протягом всього ХХ століття була перманентно розчленована, пограбована і фізично знищувана іншими державами. Реально за цей час Україну захоплювали і спустошували Росія, Польща, Німеччина і Угорщина. Найжорстокішою були російська і німецька окупації. Особливо перша. Три голодомори, декілька війн, масові репресії і депортації українців до Сибіру, Казахстану, на європейку північ Росії. Під час німецької окупації до Німеччини було вивезено сотні тисяч людей, багато з них назад не повернулися, віддавши перевагу німецькій окупації перед російською. Після війни за підозрою в підтримці воїнів УПА до Сибіру вивозили цілі села, спустошувалися цілі райони.
Пограбування України, тільки іншими методами, не припинилося і після досягнення Україною незалежності. Справжньої і реальної незалежності українці так і не змогли добитися. Тому держава, найбагатша в Європі на природні ресурси залишається найбіднішою за прибутками населення. Національне багатство розкрадається і вивозиться за кордон. Через це українці продовжують покидати свою рідну землю в пошуках кращої долі. Таких людей уже мільйони.
Всього у світі можна відмітити декілька хвиль еміграції. На початку ХХІ століття українська діаспора стала планетарним явищем. За повідомленнями зарубіжної преси нині немає жодної країни світу, де б не було українців. Навіть найвіддаленіших від України держав. Одночасно, є декілька країн, де українська діаспора найбільша. Наприклад, офіційна статистика Росії відзначає, що в цій країні 2,5 млн. українців. Разом з тим, за даними ФСБ, які хтось розмістив в мережі Інтернет, осіб українського походження і людей з українськими прізвищами в Росії в наш час 50 млн.! Так само абсолютна нереальна стосовно української діаспори польська статистика, яка дає цифру близько 250 тис осіб. В той же час тільки під час злочинної операції «Вісла» з депортації українців, здійсненою польським урядом в 1946 році, було виселено набагато більше українців і розселено по Польщі. Та ж сама ситуація в Румунії. До війни в цій країні за переписом населення було 850 тис. українців. Після війни їх стало чомусь тільки 65 тис. осіб. Потім ця цифра збільшилася в чотири рази. Яка ж реальна чисельність української діаспори в Румунії вам не скаже ніхто.
Так яка ж чисельність української діаспори у світі? Найбільшими діаспорами на нашій планеті вважаються китайська і італійська – 20 млн. осіб. Враховуючи останню хвилю міграції з України українську діаспору нині оцінюють десь у 30 млн. осіб. Таким чином, українська діаспора нині є найбільшою у світі.

20. Антропологічні типи українців: не таємнича, але замовчувана інформація

Будь-яка велика нація в антропологічному відношенні доволі неоднорідна. В Європі існують країни, населення яких, належачи до однієї сильно згуртованої нації, наприклад німці, формують багато різних антропологічних типів. Дуже важко визначити, скажімо типового італійця. Взагалі, італійська нація в антропологічному відношенні, як ковдра, зшита з окремих різнобарвних шматочків. Мабуть найважче визначити типового росіянина, так як історія цієї країни це історія імперії, а отже завоювання і асиміляція народів, які не тільки належать до різних мовних груп, але й до різних расових типів і підтипів. В цьому сенсі значна антропологічна єдність українців, може здаватися загадковою і незрозумілою. Але так може думати лише людина, яка не знає української історії. Велика антропологічна однорідність українців визначається по-перше тим, що віками населення Правобережної України поширювалося на лівобережну її частину. По-друге, в Карпатах існував ландшафтно-етнічний притулок нації, який постійно її підживлював з одного, а не з декількох джерел-ядер. По-третє, у нас існувала Запорізька Січ, куди з усієї країни збиралися люди, які потім поселялися на вільних землях.
Всього в наші дні вчені виділяють 7 антропологічних типів українців. З них основними націєтворчими типами фактично є два – дунайський і поліський.
Першим зі згаданих, тобто дунайський тип, поміщений попереду не випадково. Справа в тому, що цей антропологічний тип входить як складова частина до всіх інших антропологічних типів української нації. Панівний він є в рівнинній Галичині в на західному Поділлі. Сюди не включається крайня північ Львівської і Тернопільської областей. Поширений він і серед вихідців з Холмщини і Томашова у Польщі. Близько 10% українців належать до цього типу. В галичан максимально проявляються європеоїдні риси. Вузьке обличчя, вузький, довгий і рівний ніс. Вчені відмічають той факт, що прямі спинки носа в усіх антропологічних типів українців переважають.
Другий націєтворний антропологічний тип українців носить назву Поліський або Волинський. Він характерний для жителів Рівненської, Житомирської, Волинської областей, а також мешканців північних частин Львівщини і Тернопільщини та українців Брестської області в Білорусі. Характеризується широким і низьким обличчям і максимальним серед українців розвитком надбрів’я. Представники цього типу зазвичай мають масивне чоло і «квадратну» щелепу. Ріст середній. Пігментація волосся світліша, від загальноукраїнська, а очей – темніша. Всі інші ознаки типово європеоїдні. Цей антропологічний тип теж охоплює близько 10% українців.
Більша частина території України охоплює Цетральноукраїнський тип (Центральна і Східна Україна). До цього антропологічного типу належать понад 60% українців. Характерними його ознаками є високий зріст при типово європеоїдних рисах обличчя. Фактичною основою цього типу є дунайський або галицький тип з домішками поліського або волинського типу. Є також незначні домішки іранських і тюркських елементів. Таким чином, з антропологічного боку абсолютна більшість українців є галичанами, які змішалися з волинянами.
Нижньодніпровсько-прутський тип поділяється на два підтипи. Один з них Нижньодніпровський, куди відносяться колишні території південної частини Київської Русі і Прутський (Хотинщина Чернівецької області і українське населення північної Молдови. Охоплює близько 17% українців. Характерними ознака його представників є високий зріст, сильна пігментація волосся і очей. Розвинутий на тулубі волосяний покрив у чоловіків. Обличчя чітко профільоване з дещо виступаючою нижньою його частиною. Прослідковуються домішки до дунайського типу індоіранських і навіть давньоіндійських елементів.
Верхньодніпровський тип наявний лише у Ріпкинському районі Чернігівської області. Охоплює 0,5% української нації. Для нього характерна дуже світла пігментація очей (близько 60%). Близький до північних білорусів і північно-східних поляків.
Карпатський тип притаманний жителям Закарпаття і західнобуковинським районам. Характеризується додаванням до дунайського типу елементів кельтських, ілларійських, фракійських і індоарійських елементів. В антропологічному сенсі близькі до хорватів, словаків і чехів. Цей тип зустрічається у 8% українців.
Динарський тип характерний для мешканців східної частини Українських Карпат. Переважає у Східному Передкарпатті і Буковині. Зустрічається і в Східній Гуцульщині. Західні гуцули є носіями Карпатського типу. Зовнішні ознаки – приблизно однакова кількість темно- і світлооких і переважання людей з темним волоссям. Всього до цього типу належать близько 5% українців. Близький до сербів, чорногорців, греків.