Острів Хортиця

У Запоріжжя на Дніпрі розкинувся найбільший на річці острів Хортиця. Він з давніх-давен приваблював мандрівників своєю таємничою величчю і красою. Ось що писав про Хортицю відомий український дослідник Запорізької Січі академік Д. Яворницький: «тут Дніпро здається таким диким, і разом з тим величним і чарівним, що мимоволі звертає на себе увагу людини, вселяє в неї водночас і страх до себе і якесь священне благоговіння». В час козацької вольниці на Хортиці знаходився стан запорізьких козаків, адже острів являє собою природну, важкодоступну фортецю.
Ландшафт Хортиці надзвичайно різноманітний. Нагромадження гранітних скель, стрімчаки, балки і урочища, які вкриті чагарником, степові ділянки, що чергуються з хвойним лісом, тополині гаї, насадження білої акації і шовковиці – все це поєднання витворює незвичну красу. З часів запорізьких козаків збереглися назви окремих скель і пов’язані з ними чисельні легенди – Два Брати, Стовпи, Запорізька миска та багато інших.
В геологічному відношенні Хортиця, як і більшість українських містичних місць, наділених якоюсь незбагненною силою і впливом на людей, лежить на Українському кристалічному масиві. Більш того, це центральна частина його Придніпровського мега-блоку, який дуже близько підходить до поверхні землі і в багатьох місцях виходить на денну поверхню. На Хортиці знайдено одні з найдавніших гірських порід світу. Вік гранітів, які тут знаходяться на самій поверхні визначений радіовуглецевим аналізом і досягає 3 млрд. років. Таким чином, в цих дніпровських скелях на острові Хортиця дійсно законсервована нездоланна сила молодої Землі.
Дуже схоже, що Запорізька Січ на острові Хортиця була заснована не тільки через вигідне географічне положення цієї місцевості, природний захист у вигляді стрімкої течії річки, але через деякі містичні речі, які люди в той час відчували набагато гостріше, ніж ми. Незалежність України, яка протягом століть воювала на три фронти, могла забезпечити лише якась духовна, нездоланна сила, яка підживлювалася від природного генератора. Геополітики знають, що жодна нація не здатна витримати війну навіть на два фронти. Згадаємо Німеччину, яка в Першій і Другій світових війнах воювала на два фронти і обидва рази програла. Не тому, що німці погані вояки, чи в них керівництво недолуге. Вони повинні були програти не зважаючи на всі зусилля. Цілком об’єктивно. Українці ж віками воювали на три фронти – проти Польщі, проти Росії і проти Туреччини і вижили. Незважаючи на ніякі об’єктивні обставини нашого життя.
Одним із таких містичних символів української нації, який допоміг нам вижити і була Хортиця з розміщеною на ній Запорізькою Січчю. Аж до підступного руйнування Запорізької січі, яке було здійснене обманом, ніхто не міг захопити це орлине гніздо. І турки, і поляки, і росіяни завжди підкреслювали незрозумілий їм містичний характер запорізького козацького братства. Саме на цьому грунті і виник інститут знаменитих козаків-характерників, яких не брала ні куля, ні шабля. Цей феномен у нас донині не вивчений і не досліджений. А це ганьба для нас, сьогоднішніх українців. Якщо бойовий гопак більш-менш досліджений і відроджений, то характерництво ще чекає своїх Яворницьких. Саме через містичне характерництво росіяни не вважали українців в цілому і козаків зокрема православними, поляки вважали їх язичниками, а турки казали, що на Запоріжжі живе сам Шайтан.
6. Чи небезпечно жити на вулиці Воровського?
Один мій веселий знайомий, який має офіс на київській вулиці Воровського, коли я його запитую, де можна з ним зустрітися, неодмінно відповідає – давай зустрінемося в мене на вулиці Злодійського. Мій знайомий людина відома і поважна, лікар-психіатр, професор і академік, який має праці, опубліковані в багатьох країнах світу. Його важко запідозрити в використанні ненаукових підходів. Так ось, цей відомий доктор медичних наук цілком обгрунтовано стверджує – жити на вулицях і в населених пунктах, названих іменами комуністичних вампірів і збоченців, які за часи існування радянського Союзу знищили, просто так, десятки мільйонів ні в чому не винних людей, небезпечно.
В чому ж полягає наукова обґрунтованість його твердження? Виявляється, на звичайній статистиці. Він бере відомі йому випадки захворюваності киян за конкретними адресами і наносить їх на карту столиці. При цьому він звертає увагу не тільки психічні розлади, але й деякі інші хвороби, викликані проблемами в емоційній сфері людини. І ця статистика неспростовно доводить високий кореляційний зв'язок між назвою вулиці і психо-фізіологічним станом людей, які там живуть. Цей професор, на мою думку, цілком обґрунтовано стверджує, що після того, як комуністичний режим був розвінчаний як злочинний, а про його функціонерів написали, як про злочинних вбивць, які замучили мільйони людей, тримати далі вулиці Комуністичні і Леніна є злочином проти української нації. Більш того, в багатьох містах і селах вулиці донині названі іменами людей, якщо їх так можна назвати, які організували і здійснили в Україні Голодомор.
Звичайно, більшість людей над такими «високими матеріями» не задумується. В них відключена свідомість. Але ж існує ще підсвідомість. І ось вона врешті-решт стає спусковим гачком таких злочинних дій, про які сама людина ніколи не думала. Тоді чоловік невідомо чого бере пістолет і стріляє в охоронників в супермаркеті, чи по прохожих на вулиці, стає серійним вбивцею або ґвалтує, душить і спалює свою знайому з якою разом вчився у школі. Причину таких дій годі шукати у свідомості людини. Ніякий слідчий ніколи не пов’яже такі дії з назвою вулиці, де жив цей вбивця. Така справа для всіх так і залишиться таємничою і незрозумілою. Однак, якщо серійним вбивцям, які знищили мільйони людей стоять пам’ятники і їхніми іменами донині названі вулиці, то чому мені не можна вбити «всього» двох-трьох людей.
Ми таких речей не розуміємо і не відчуваємо, тому й дивуємося, чому американці, які збудували нове приміщення посольства в Києві на вулиці Танковій, відмовилися переселятися туди до тих пір, поки ця вулиця не буде перейменована. І мерії міста, в якій на такі «дрібниці» ніхто не звертає уваги, прийшлося з міною абсолютного нерозуміння прийняти рішення про перейменування цієї «погромної» вулиці на вулицю Ігоря Сікорського. Жили ж, бачте, кияни все життя на вулиці Танковій, і нічого. Точно так, і нічого. А ось американці, приїхавши з США, дуже швидко розібралися в ситуації і тепер працюють на вулиці, яка названа ім’ям киянина, який став почесним громадянином Америки і заснував там першу у світі вертолітну фірму.
А що ж мій знайомий. Він поміняв офіс, так як від нього не залежить перейменування вулиць у столиці. А ось вулицю села під Києвом, на якій він живе у власному будинку, йому вдалося перейменувати. Тепер вона називається не Леніна, а Незалежності…
7. Містичні Лисі гори України
В нашій державі налічується понад 50 різних географічних об’єктів з назвою Лиса Гора. Це і села, і окремі підняття, і урочища. Об’єднує їх одне – ці об’єкти споконвіку оповиті легендами і володіють якоюсь містичною силою. Здається, що саме провидіння створило тут якусь незрозумілу пересічній людині ауру, яка одним людям допомагає, а інших знищує.
Цікаво, що люди віддавна відчували незвичність цих територій і тому тут створювали всілякі такі об’єкти, які несли в собі заряд або добра, або ж зла. Взяти хоча б мабуть найвідомішу в Україні Лису Гору в Києві. Вона знаходиться на правому березі річки Либідь між Багриновою горою, Теличкою і Саперною слобідкою. Археологи виявили тут святилище ще з часів Трипільської культури. За часів Київської держави тут знаходилося святилище язичників. Навіть після того, як князь Володимир хрестив киян. Нині до даного дійства намагаються «примазатися» й інші країни, але яке відношення, наприклад, цей акт мав до Москви, яка виникла лише через 300 років після цього. Князь Володимир хрестив киян і українців, але не москвичів і росіян.
За часів Російської імперії в 1906 році на Лисій Горі влада встановила шибеницю, знайшли місце (!), на якій страчували революціонерів. Тут же їх кат і закопував. Радянська влада продовжувала відповідну експлуатацію «диявольського місця» побудувавши тут підземний військовий завод. Прийшли німці і перетворили Лису гору на базу своїх знаменитих «Тигрів». Потім німці пішли і тут побудували ракетну базу. Після цього встановили щогли радіоантен і почали глушити так звані радіоголоси, тобто радіопередачі зарубіжних станцій. Нині тут знову збираються язичники і також представники різних неформальних молодіжних об’єднань.
Що ж являють собою Лисі Гори? Це як правило підвищені ділянки землі, які позбавлені рослинності. Звідси й їхня назва. Але справа не в цьому З давніх-давен люди звернули увагу на те, що під час грози блискавки чомусь влучають саме в ці гори. Причина донині не є зрозумілою до кінця. Можливо тут в глибині знаходяться якісь потужні рудні тіла, які і притягають сюди блискавки? Не дивно, що за часів Київської Русі, ще дохристиянської, верховним божеством якої був Перун-громовержець, тут існували язичеські капища.
Дехто вважає, що для Лисих Гір характерна потужна внутрішня енергетика. Вона така сильна, що рослини просто не витримують її і тому не можуть тут рости. Це ніби таке собі класичне місце сили. Одні люди від цього страждають, інші навпаки заряджаються позитивною енергією і стають від цього незламними. Нібито такі місцевості здатні зламати агресивність людини, поганий настрій, дати певний імпульс в житті. Ходять легенди, що за радянських часів сюди інкогніто приїжджали радянські функціонери з Москви, щоб загадати бажання. Вважалося, що таке бажання обов’язково збудеться.
В останнє твердження не важко повірити. Справа в тому, що про містичну силу Київських гір знали віддавна. Цікавим виглядає список сановитих людей, які у важкі періоди їхнього життя намагалися отримати тут магічне підкріплення. Говорять, що сюди навіть привозили хворого Брежнєва, щоб повернути йому сили.