Таємниці та феномени Українського щита

Український щит, який ще називають Українським кристалічним масивом, доволі загадкове геологічне утворення. Яких тільки містичних якостей не приписують йому люди. І цьому існує багато причин. Дійсно, назва цього щита дуже точна. Український щит практично не виходить за межі України. Його площа складає 200 тисяч квадратних кілометрів, тобто третина території нашої держави. Він простягнувся вздовж середньої течії Дніпра і тільки в районі Запоріжжя щит доволі різко повертає на південний схід до узбережжя Азовського моря. Саме там Дніпро проривався до Чорного моря, утворюючи знамениті пороги.
В геологічному відношенні це брилове підняття південно-західного краю Східно-Європейської платформи. З точки зору геології з походженням і нинішнім станом Українського щита все зрозуміло. Загадковим є вплив цього грандіозного природного утворення на людей, тварин і рослин, які тут давно живуть. Справа в тому, що будь-який щит, а їх на Землі не так вже й багато, а в густозаселених районах нашої планети їх, крім Українського щита, практично немає, так чи інакше впливає на все живе над собою. Щити це такі металогенні провінції, де залягають всі відомі науці руди кольорових і чорних металів. Крім того, Український щит, який розміщений дуже близько до поверхні землі, перекритий зверху лише тонким шаром осадових порід і в багатьох місцях взагалі виходить на денну поверхню. При цьому він містить у своїх кристалічних гірських породах де меншу, а де й доволі значну кількість радіоактивних речовин, наприклад уранових руд.
Сказане вище є просто незаперечним науковим фактом. А ось як все впливає і чи дійсно впливає на людей, які тут живуть, тобто українців зрозуміло не до кінця. Саме тут багато різних таємниць і нерозкритих загадок. Почнемо з того, що підвищений рівень радіації, її багато тисячолітній вплив на місцеву людність, не міг на ній навіть у принципі не відбитися. Якщо говорити простою мовою, в Українському кристалічному масиві законсервована могутня сила молодої Землі. Чи дійсно це так? В наш час вчені вважають, що наша планета виникла приблизно 4,5 млрд. років тому і спочатку була в розпеченому стані, поступово охолоджуючись. Чи знайдені на Українському щиті дійсно давні породи, часів молодості землі? Так, знайдені.
У парку імені Тараса Шевченка в місті Дніпропетровську знаходиться невеликий острівець. Тут на правому березі Дніпра знаходиться скельне урвище висотою 10-12 метрів. В цьому місці відслонюються граніти і гнейси, вік яких перевищує 3,2 млрд. років. Безперечно, що будуть знайдені і ще давніші за походженням гірські породи. Всі ці факти вказують на те, що Український щит утворився в період молодості нашої планети. Тисячоліттями земне випромінювання впливало на людей, які тут жили, примушуючи їх мутувати в напрямку зростання їх цивілізаційної потуги. Не може бути випадковим, що саме на Українському кристалічному масиві послідовно виникали одна за одною великі людські цивілізації. Йшов поступово-циклічний розвиток індоєвропейців.
Час від часу мутація призводила до демографічних вибухів. Утворювався популяційний надлишок населення, яке з України періодично починало розселятися в різних напрямках. Одні йшли на захід, інші на схід, південь і північ. Частина ж населення залишалася на місці, мутувала під впливом земного випромінювання далі і давала пасіонарний поштовх для розвитку і розквіту нової цивілізації і чергового демографічного вибуху і відповідно нової міграційної хвилі.

18. Найглибший геологічний прогин Європи

Дивовижним явищем геологічної будови України є її неймовірна складність і феноменальні геологічні утвори. Одним з них є Український кристалічний масив або Український щит. Поряд з ним, ніби спеціально для підтвердження тези про феноменальні явища природи України знаходиться можливо найглибша у світі Дніпровсько-Донецька западина.
Дніпровсько-Донецька западина являє собою видатну геологічну структуру, яка виділяється в південній частині Східно-Європейської платформи. Більша її частина знаходиться в межах України і частина заходить на територію Білорусі. Це величезний, ступінчастий, ровоподібний прогин в докембрійському фундаменті платформи. Як і Український щит Дніпровсько-Донецька западина є свідком молодості нашої планети і тих грандіозних геологічних подій, які відбувалися на Землі мільярди років тому.
В центральній частині цього дивовижного об’єкту природи знаходиться грабен, ночвоподібне утворення, яке заповнене осадово-вулканогенними відкладами. Фактично це є компенсаційний прогин, який утворився після того, як величезні маси вулканічних речовин були витиснуті з надр розпеченої землі на захід від Дніпровсько-Донецької западини. Таким чином, Український кристалічний масив, сам ставши дивом природи, породив по-сусідству ще одне диво. Так і існують вони поруч. Однак, і вся подальша їх доля була органічно пов’язана. Величезні кристалічні гори Українського щита за мільярди років руйнувалися. З них осипалися, виносилися річками і гірськими потоками пісок, глина, галька і відкладалися в цій западині. Відкладалися до тих пір, поки в рельєфі обидві геологічні структури практично майже зрівнялися.
Тепер вчені виявили, що в своїй найглибшій частині Дніпровсько-Донецька западина досягає рекордної глибини 18 кілометрів. На денній поверхні їй відповідають Придніпровська низовина і частина Поліської низовини. Люди, які живуть , скажімо в Полтаві чи Чернігові, і не підозрюють, що в них під ногами така унікальна геологічна структура світу.
Дніпровсько-Донецька западина не просто однин з багатьох феноменальних об’єктів України, це ще й справжня комора цінних корисних копалин. Практично кожен метр осадових гірських порід з їх 18 кілометрів містить ті чи інші корисні копалини. Особливо цінними є нафта і природні горючі гази. Їх родовища розміщені на різних горизонтах. Нині експлуатуються лише самі верхні горизонти. Таким чином варто чекати нових вражаючих відкриттів нафти і газу. Не випадково, що саме тут випускником географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Леонтієм Пальцем в 60-ті роки ХХ століття було відкрито на той час найбільше у світі Шебелинське родовище природного горючого газу.
Ця геологічна структура містить в своїх надрах також одне з найбільших на нашій планеті родовищ залізної руди. Особливо славиться цей район і своїми мінеральними лікувальними водами різного складу і цілющих властивостей. Є тут і знамениті соляні куполи. Значні запаси високоякісного вугілля. Останнім часом відкрито величезні родовища сланцевого газу. Дніпровсько-Донецька западина все ще не відкрила нам всіх свої загадок і таємниць. Цьому підтвердження – відкриття запасів сланцевого газу, про які ще 5 років тому ніхто й не підозрював. Та й те, що досліджено тільки верхня частина багатокілометрових товщ гігантського прогину, та й то лише в деяких місцях, вселяє оптимізм в те, що це феноменальне геологічне явище принесе щастя і добробут нашій країні і нації.
19. Чи вибухне Чорне море?
Майбутня доля Чорного моря турбує вчених не лише України і інших прилеглих до водойми держав, але й спеціалістів-океанологів і океанографів усього світу. Справа в тому, що Чорне море приховує в своїх синіх водах багато різних таємниць. Найвідомішою унікальною особливістю моря є та, що його товща від дна до глибини в основному 200 метрів заповнена сірководнем. Ці товщі майже абсолютно мертві, позбавлені життя. Крім анаеробних бактерій, які обходяться без доступу кисню в глибинах Чорного моря і на його дні ніяких живий організмів немає. Найбільша глибина моря всього 2245 метрів. В той же час батискафи, які обслідували найглибші западини Світового океану, виявили живі організми навіть на самому дні в умовах жахливого тиску води. Чорне море всього цього позбавлене.
Причина насичення вод моря сірководнем полягає в тому, що воно розміщене в дуже молодій сейсмічній зоні. Тут вулканічні процеси, які давно закінчилися в інших районах Землі, продовжують інтенсивно проходити. Через це на дні відбуваються дуже сильні підводні землетруси, вибухають вулкани, утворюються глибокі розломи. Через останні товща води насичується сірководнем, а також іншими шкідливими для всього живого газами і хімічними сполуками. Літописи свідчать, що по Чорному морю плавав сам відкривач Нового Світу Христофор Колумб. Він спостерігав над поверхнею моря вогняні спалахи, про що й записав у своїх щоденниках. Ці вогняні спалахи можна побачити над чорноморською акваторією і нині.
Чорне море – унікальна морська водойма світу з феноменальними природними властивостями. Це найзагазованіше море світу. Але яка динаміка тут спостерігається? Вона не є сприятливою для всіх тих країн, які знаходяться на його берегах. Отруйний газ з дна моря все ближче піднімається до його поверхні. Швидкість цього руху вже наблизилася до 2 метрів на рік. Фактично нині залишилося не більше 100 метрів не отруєного сірководнем шару води. Що ж нас чекає далі? Чи може статися небаченого масштабу екологічна катастрофа, якої не знало людство за останні багато тисяч років? А якщо відбудеться черговий землетрус, хоча б масштабу Ялтинського 1927 року?
Якщо вчені віддають перевагу мовчанню, то може про долю моря можна прочитати в трактатах середньовічних віщунів і провидців? Чи писав щось про нього знаменитий Нострадамус? Виявляється не тільки писав, але й передбачав для нього катастрофічну долю. Якби там не було, але долю моря і людей на його берегах, якщо сірководень підніметься до поверхні і без Нострадамуса можна передбачити дуже точно. За умов виходу цього горючого газу на поверхню Чорне море просто вибухне. Хоча, як завжди знаходяться не тільки песимісти, але й оптимісти. Вони говорять, що таке вже мабуть з Чорним морем траплялося, і не раз. Газ підходив до поверхні і йшов далі в атмосферу.
А чи існують подібні аналоги у світі? Існують . Взяти хоча б для прикладу знамените африканське озеро Ніос. У ньому теж розчинені отруйні гази. Одного дня вони підійшли до поверхні води і потрапили в атмосферу. Загинули жителі кількох сіл разом з тваринами, які паслися на берегах цієї водойми. Але ж масштаби озера Ніос не можна порівняти з величиною Чорного моря. Якщо це є модель, то страшно подумати скільки людей загине, коли отруйні гази вийдуть на поверхню в Чорному морі, яке в тисячі разів більше за озеро Ніос.
Дуже інтенсивно «допомагає» знищенню Чорного моря і людина. Таким чином, можливо, прискорення заповнення товщі води отруйними газами пов’язано з господарською діяльністю людини. Ми викидаємо в море стільки отрути, що воно вже не встигає самоочищатися. Та й можливості самоочищення, коли ти маєш лише 100-200 метрів «живої» води дуже обмежені. Лише Дунай і Дніпро щорічно «збагачують» води Чорного моря 30 тисячами тонн надзвичайно отруйної ртуті, яка крім всього іншого ще й не виводиться з організму.
Викиди отруйних речовин переважно здійснюються в північній мілководній частині Чорного моря. Це тут знаходиться «жива» його частина збагачена кисню, де живуть риби, дельфіни, мідії, водорості. Вони все більше відчувають кисневий голод. Зменшуються рибні запаси, гинуть дельфіни, закриваються пляжі.
Вчені думають над тим, як врятувати море, його мешканців і жителів прибережних міст і сіл. Одні з них пропонують очищати води від сірководню, відбираючи сірку і випускаючи назад чисту воду. Але яких масштабів мають бути такі очисні споруди? Скільки грошей потрібно на їх спорудження? Чи є такі вільні кошти? Відповіді, на жаль, невтішні. Дехто пропонує очищувати воду з допомогою біологічних методів, зокрема мідій, морських черв’яків «поліхетів» та інших організмів.
Якщо в найближчий час не буде знайдено прийнятного виходу з трагічної ситуації, яка склалася, Чорне море дійсно може вибухнути. Це не фантастика і не передбачення Нострадамуса. Отруйний газ сірководень поволі наближається до поверхні «найсинішого моря світу».

20. Живий символ України
В кожної нації є свої живі символи. Наприклад, в США ним є білохвостий орлан, в Росії – ведмідь, в Австралії – кенгуру тощо. Є такі символи і в України. Один із них – білий лелека. Це дійсно улюблений птах України, який має багато різних назв у різних її частинах. Крім лелеки це і чорногуз, і гайстер, і бузько, і бусел, і жабоїд, і кокостир. Є й інші назви. Але головне полягає в тому, що в будь-якій частині нашої землі до цього птаха ставляться з повагою і любов’ю. Однак, така ситуація склалася не скрізь. Наприклад, в Росії завжди існувало повір’я, що лелеки приносять в своїх дзьобах жар з багаття до свого гнізда. Через це, буцімто, вони палять хати. Віра росіян в це безглузде повір’я проводила до того, що вони не тільки всіляко відганяли птахів від своїх домівок, але й масово знищували їх.
В Україні, як і в інших європейських країнах, білий лелека завжди був дуже популярний. Цей птах поширений у помірному поясі Європи і Північної Америки. Зустрічається він і в Азії, зокрема в Центральній і Малій Азії, на Далекому Сході і в Японії. Належить до перелітних птахів і зимує в Південній Африці та в Південній Азії. Хтось з вчених-орнітологів порахував, що в Україні знаходиться близько 15 тис. гнізд цього птаха. На жаль, кількість їх зменшується. Хоча лелеку і називають білим, насправді він має біло-чорне забарвлення.
Де ж гніздяться ці птахи в Україні? Майже на всій її території, за винятком Криму, південного сходу країни і високогір’я Карпат. Птахи дуже люблять людей і часто-густо в’ють свої гнізда на людських оселях або поблизу них. У нас вважається, що ці птахи приносять у дім щастя і дітей. Тому, на відміну від Росії, де їх всіляко відганяли і знищували, в Україні їх намагаються всіляко принаджувати.
Білі лелеки прилітають в Україну в березні місяці. Десь з початку квітня птахи починають ремонтувати свої гнізда. В середньому кожне гніздо важить близько 18 кілограмів. Гнізда лелек, при всій їх простоті і зовнішній непривабливості, доволі міцні і здатні витримувати навіть сильні бурі. Постійно прилітаючи до них, лелеки їх ремонтують, додають все нових гілок. При цьому птахи все більше використовують різні створені людиною предмети – дріт, пластикові трубки, дерев’яні будівельні конструкції і таке ін. З часом гнізда розростаються і стають все важчими. Врешті-решт їхня вага може перевищувати півтони. На Вінничині знайдене гніздо лелеки, яке було закладене ще в ХІХ столітті.
В минулому лелеки переважно будували гнізда на хатах. Нині вони змінили тактику і віддають перевагу стовпам ліній електропередач. Злітаючи вона нерідко зачіпають дроти. Виникає коротке замикання і птахи гинуть. Знаючи це люди в нас намагаються встановлювати окремі стовпи або зі старими колесами від воза нагорі, або ж споруджують спеціальний настил. Давня любов і повага до цих птахів в українців у крові. Зменшення ж кількості птахів в нашій країні пов’язане не з погіршенням відношення людей до них, а з тим, що все більше зникає природне середовище для їх життя і живлення.

21. Таємнича Гілея
Понад 2400 років тому знаменитий давньогрецький історик Геродот побував на крайньому півдні материкової частини України. В цьому степовому, і навіть сухо-степовому краї, він описав ледь не якісь екваторіальні густі ліси, які він назвав Гілеєю. З давньогрецької Гілея означає теж саме, що і українською Полісся. Тут, в гирлі Дніпра, на погорбованих піщаних відкладах великої європейської ріки тоді дійсно росли густі ліси, переплетені ліанам. Видовий склад деревної рослинності був тут доволі оригінальний: дуб, сосна, береза і груша. Густини додавав підлісок із бузини і ліщини.
Пройшли віки і протягом ХІІІ – ХУІІІ століть ліси були вщент вирубані. Утворився так званий еоловий рельєф, а простіше кажучи на великій площі виникли піщані кучугури. Нині мало хто знає, але донедавна на півдні України була сама справжня піщана пустеля. Фактично феноменальність цього явища в Європі саме й полягала в тому, що це була єдина піщана пустеля цієї частини світу. Що ж являла вона собою і як називалася?
Цей природний феномен в Україні віддавна звався Олешківськими пісками. Це погорбований піщаний масив, який знаходиться в пониззі Дніпра в межах Херсонської і частково Миколаївської областей. Він простягнувся від Нової Каховки до Кінбурнського півострова. Загальна площа Олешківських пісків перевищує 161 тис. гектарів. Це перша надзаплавна тераса Дніпра. Вони складається тут з семи гряд-арен, які відокремлені зниженнями. Коливання висот у межах цього природного утворення досягає 20 метрів. У зниженнях знаходяться озера і солончаки.
В середині ХІХ століття виникла ідея відродити знамениту Гілею. З 1834 року почалося систематичне заліснення схилів піщаних горбів-барханів. Справа ця виявилася не з легких. Вирубали ліси швидко і легко, а відновлюватися тут вони не дуже хотіли. Роботи продовжувалися більше 100 років. Результат з’явився лише тоді, коли в 1951 році український академік Петро Погребняк запропонував власну методику заліснення піщаних відкладів. Після цього виникла цілком реальна перспектива дійсного відновлення легендарної Гілеї Геродота.
Не все вирішили засаджувати лісом. Збереглися тут на невеликій площі і цілинні піщані степи. Тут звичайним є типчак піщаний, молочай, ковила, полин, пирій тощо. Трапляються заболочені блюдцеподібні зниження. Основні площі Олешківських пісків нині засаджені сосною. Поміж піщаних горбів розташовані березово-дубові, вільхові та осикові гаї. Є надія, що вже в цьому столітті вдасться повністю відновити той степовий ліс, який колись так вразив знаменитого грецького історика.