Таємниця тризуба

У львівському видавництві «Сполом» у 2011 році вийшла книга дніпропетровського автора Олександра Коваленка «Таємниця тризуба». В цій книзі 284 сторінки, які присвячені державному символу України і спробам розкрити його таємниці. Пропоную читачам мою передмову до розвідки, яку автор попрохав мене написати.
Чи є в української нації чим пишатися? Це цікаве і зовсім не риторичне запитання є надзвичайно актуальним саме в наш буремний час. Чому до нації, яка сама себе не знає, нічого не відає про свою землю і сама себе не поважає так настирливо і наполегливо «набиваються» у кревні родичі росіяни і поляки, німці й шведи, ба, навіть дуже далекі від нас просторово індійці? Чому, коли в 1985 році індійський космонавт потрапив на радянський космічний корабель, індійський уряд наполіг, щоб це відбулося не деінде, а саме над територією України? Чому тоді індійські газети просто ридали від захвату, пишучи, що індійський космонавт стикувався в Космосі над землею своїх пращурів? Чому найуспішніший американський президент Білл Клінтон назвав українців найдавнішою нацією світу? Чому? Чому? Таких чому накопичилося дуже багато. І нарешті, чому ми про це не знаємо? Чому про це не трублять «наші» засоби масової інформації, чому про це не вчать українських дітей у школі? Хіба не є ці неспростовні факти могутнім-засобом національно-патріотичного виховання підростаючих поколінь, про що дуже піклується будь-яка країна світу, за винятком України, звичайно.
Ну хай би нічого у нас свого не було. Ні воїнів великих, ні мудреців, науковців і письменників. Святославів Завойовників, Володомирів Великих, Ярославів Мудрих, Данилів Галицьких, Богданів-Зіновіїв Хмельницьких, Степанів Бандер та інших. Та їх донині бояться і ненавидять наші вороги. І дали ж ми світові Пісню, Хліб і Крила. Мільйона чудових, найкращих, наймелодійніших народних пісень не має жодна інша нація світу. Українські народні пісні стали народними від Японії до Росії, від Польщі до Канади. Ми дивимося найвідоміші американські фільми і навіть не підозрюємо, що впродовж всього фільму звучать оброблені наші національні мелодії. Ми дали світові Пісню, яка є складовою людської душі. Ми подарували йому також і Хліб. Якийсь містичний і таємничий зв'язок української нації з чорноземом. Скрізь по нашій планеті, де є хоча б гектар чорнозему живуть і працюють українці. Ніхто, на жаль, у нас не згадує, що всі держави, які експортують на світовий ринок пшеницю, всі без винятку, створили власну хліборобську славу руками українців, яких за державними програмами спеціально для освоєння цілинних чорноземів переселяли до Росії, Казахстану, США, Канади, Аргентини, Киргизії, Бразилії. І українці везли туди свою пшеницю і засівали нею поля. Нині генетично українською пшеницею, завезеною в усі хліборобські країни українцями у вузликах на шиї і годується вся наша планета. І, нарешті, завдяки геніям – синам української нації Засядьку, Кибальчичу, Ціолковському-Наливайку, Кондратюку, Корольову, Глушку, Челомею, Яремовичу, Гнатюку, Дудчаку, Янгелю, Лозино-Лозинському тощо людство вийшло в Космос і досягло Місяця. Цим українська нація подарувала людству Крила. Тут немає ні загадки, ні таємниці, ніхто не може оспорити, що всі названі люди є етнічними українцями, а не французами, німцями, євреями чи росіянами. Вони працювали в Росії і США, але така вже доля української нації, яка в той час не мала своєї державності і вимушена була працювати на інших. Це все просто, так би мовити, голі факти. Загадка і таємниця лише в тому, чому ми про це нічого не відаємо.
Але в нашій історії, заглибленій у пітьму тисячоліть, дійсно багато таємниць, які ще чекають своїх дослідників. Людей самовідданих, чистих у своїх помислах і справах. Людей, які знають, що їм нічого розраховувати ні на підтримку влади, як в інших державах, ні на комерційну віддачу, ні хоча б на похвалу. Саме до таких людей і належить Олександр Андрійович Коваленко. Його книги, фільми-лекції, комп’ютерні видання спрямовані на розкриття таємниць нашої землі. Хтось із великих мислителів абсолютно слушно стверджував: «Єдиний спосіб усунення дурних помислів є розкриття таємниці». Саме цій благородній справі і присвячена книга Олександра Коваленка «Таємниця тризуба».
Чи можна собі уявити дослідження з назвою, скажімо, «Таємниця російського орла» або «Таємниця російського триколора»? Чи «Таємниця зірки Давида»? Напевно, що ні. Яка тут таємниця? Все відомо і дуже просто. Державні символи всіх «орлоносних» країн від Албанії до США і від Росії до Німеччини жодної таємниці не приховують. Я вже не кажу про такі країни як Австралія та деякі африканські та латиноамериканські країни з їхніми кенгуру, папугами і носорогами. Кому і що тут незрозуміло і таємничо? Навіть «богообрані» євреї, справді давня нація, мають на прапорі своєї країни Ізраїлю два трикутники, які перетинаються між собою. Навіть для школярів молодших класів розкриття цієї «таємниці» не є проблемою. А ось що означає державний символ України тризуб однозначно не скаже вам ніхто. І не дивно. Це найдавніший у світі державний символ найдавнішої на нашій планеті нації, тобто українців. І вже за часів Київської Русі ніхто не знав, що він означає. Його значення загубилося в мороці тисячоліть. Бо ж лише в українців людська істота називається словом жіночого роду «Людина», тобто вона. І навіть мала людина теж має жіночий рід «Дитина». У всіх інших націй це чоловічий рід, візьмемо хоча б сусідніх росіян - «чєловєк» (він) і рєбьонок (він). А так як людство почало свій розвиток з часів матріархату і лише через тисячоліття перейшло до патріархату, то і наша нація, а також її державні символи, йдуть саме звідти. І саме тому ми нині й маємо таємницю, яку намагаємося розкрити.
Таємниця державного герба України, на мою думку, все ще залишається нерозкритою. Запропонована одна з багатьох версій походження тризуба. Будь-яка спроба в цьому напрямку має всіляко вітатися, так як тризуб – єдиний державний герб у світі, значення якого донині не з’ясоване.