Тринадцять назв одного міста

Є в Україні міста, занесені до відомої книги Гіннеса. Потрапили вони туди саме через те, що впродовж власної багатотисячолітньої історії поміняли найбільшу кількість своїх назв і навіть нині на географічних картах, виданих в різних країнах продовжують називатися по-різному. Таким унікальним у світі феноменальним містом є Білгород-Дністровський. В історичних виданнях різних країн і народів ми можемо знайти назву міст Тірас, Офіуза, Мон-Кастро, Четате-Альбе, Ак-Керман. Як не дивно, але пошуки всіх цих міст локалізуються в одній точці. Нею буде пунсон нинішнього Білгород-Дністровського, який знаходиться на березі Дністровського лиману в Одеській області.
Не можна сказати, що зміна назви міста в історії людства є унікальним явищем. Таких міст на сучасній політичній карті світу багато. Але 13 назв не має більше ніхто, крім Білгорода-Дністровського. І виною цьому його історія і географія. Місто розташовано на перетині шляхів, якими рухалися різні народи. Вигідне географічне положення, берег моря і устя великої річки, сприятливі кліматичні умови, величезна кількість риби і інших морепродуктів притягували сюди як магніт людей з Європи і Азії. Давні греки і римляни в своїх писемних джерелах звали місто Офіузою, Ніконієм, Тірасом. Наші предки анти називали його Турасом. Підприємливі мореплавці генуезці, які теж залишили свій слід в Україні позначали це місто на своїх морських картах-портоланах як Мон-Кастро і Мавро-Кастрон. Потім завітали сюди турки. Вони назвали місто Білою Фортецею або по турецькому Ак-Керманом. Жили тут іще одні пращури нинішніх українців – скіфи. В давнину вони називали це місто Тірою. Лише в 1900 році почалися розкопки залишків цього скіфського міста, заснованого 2,5 тис. років тому.
Українці називали це місто Білгородом. Вони і спорудили величну фортецю, яка і нині здіймається над водами лиману. Нині це одне з семи чудес України. Фортеця має три двори. Від четвертого залишилися самі руїни. Над головними воротами зберігся давньоукраїнський надпис на мармуровій плиті, який сповіщає, що ці ворота споруджено в 1438 році в дні благочестивого Стефана Воєводи і пана Луціана Германа. В минулому велична фортеця Білгорода-Дністровського мала аж 26 веж.
Місто і його фортеця донині приховують безліч таємниць. Місцеві жителі розповідають про декілька підземних ходів, які сполучають фортецю з містом. Нині відкрито і досліджено лише один із них. Виявилося, що давні перекази і легенди мають під собою реальну основу. Досліджуючи одну зі стародавніх веж вчені знайшли тут порох, який пролежав в цьому місці не одне століття. Яким же було здивування краєзнавців, коли порох виявився придатним до вживання. Він згубного впливу вологи його врятував товстий шар проса. Вирішили перевірити і його, висіявши у відкритий грунт. І тут дослідників чекала несподіванка. Пролежавши декілька століть у вежі просо не зіпсувалося і дало дружні сходи.
Назва Білгород дана місту не випадково. Місто і його велична фортеця тисячоліттями будувалися і відновлювалися після руйнувань з місцевого білого вапняку. В самому місті і біля нього донині приховані тисячолітні артефакти. Особливо багато надій у археологів на «скіфську» гробницю і залишки стародавньої Тіри.