Український «Ноїв ковчег»

Про біблійний Ноїв ковчег, на якому врятувався праведник Ной зі своєю родиною, та ще й взяв до збудованого ним корабля «всякої тварі по парі» знають усі. Вчені кажуть, що оповідки і перекази про величезний потоп, коли вода залила всю Землю, зустрічаються в багатьох народів і напевно відображають реальні події сивої давнини.
Біблійні перекази про всесвітній потоп не входять у протиріччя з науковими дослідженнями минулого нашої планети. Практично скрізь на нинішньому суходолі вчені-геологи і палеонтологи знаходять морські відклади. Скажімо, в Канівських горах, які місцями як ножем покраяні глибокими ярами студенти-практиканти знаходять у відповідних шарах гірських порід залишки морських тварин, зуби акули тощо. Так як акули і інші морські риби на суші не водяться, то кожному зрозуміло, що колись тут було море. В Чернігівській області. на Донбасі шари крейди досягають 100 і більше метрів. Якщо покласти шматок крейди під мікроскоп, ми побачимо, що вся вона складається з мікроскопічних мушлів відмерлих морських мешканців. Залишки риб знаходять у гірських породах навіть на найвищих горах нашої планети. Таким чином, практично вся поверхня нашої планети вкривалася в минулому морем і цьому свідком є відповідні морські відклади, знайдені практично скрізь. Але чи є така місцевість на Землі, де морські відклади не виявлено? Виявляється, що є. І вона знаходиться саме в Україні.
Геологам і географам відомо, що на правобережжі України знайдено декілька територій, де повністю відсутні морські відклади. Це центральна і північна частини Придніпровської височини. Тут на окремих, доволі значних за площею територіях морські відклади відсутні. Таким чином, протягом останніх сотень мільйонів років ці землі не заливалися водою. За конфігурацією знайдені плями, де не виявлено морських відкладів, нагадують острови в океані. Це дає підставу говорити про те, що в далекому минулому серед безмежного океану в цій частині нинішньої України знаходився архіпелаг островів, які здіймалися з води і ніколи нею не заливалися.
Звідси ще один висновок. Цілком можливо, що частина Правобережної України в давні геологічні епохи слугувала для нашої планети таким собі своєрідним Ноєвим ковчегом. Тільки на відміну від біблійного ковчега, він не плавав, а знаходився на одному місці. Але це не міняє сутності його місії. Український «Ноїв ковчег» так само слугував місцем, куди під час потопів, або кажучи науково трансгресії моря, його наступу і відступу, всі живі істоти, які були здатні пересуватися рухалися до єдиного на планеті місця схованки. Тут також зберігся і рослинний світ. Під час чергового відступу моря тварини і рослини поширювалися на звільнені від води території.
Якось інакше пояснити повну відсутність морських відкладів в Правобережній Україні дуже важко. Можна, звичайно говорити про те, що гірські породи морського походження були пізніше розмиті, але «плямистий» характер позбавлених морських відкладів територій однозначно вказує на те, що це була група островів або архіпелаг. Що ці острови дійсно служили своєрідними ковчегами для тварин і рослин вказує поширення саме на території такої «плями» в Житомирській області (Словечансько-Овруцький кряж) дуже давніх рослин, які нині не притаманні для цієї природної зони. Я маю на увазі дуба скельного і рододендрона.

14. Таємничі Канівські гори
Звиклий до рівнинної території українець Центральної і Східної України, приїхавши на екскурсію до Канева раптом відкриває для себе справжні гори. Канівський кряж дуже круто спадає до Дніпра, він розбитий на окремі підняті масиви, ніби ножем прорізаний глибокими ярами. Рельєф для рівнини дійсно вражаючий. Канівські гори вкриті густими лісами. Тут знаходять багату поживу для себе й археологи. З давніх-давен ця природна фортеця притягувала до себе багатьох людей. Тому свої сліди в Канівських горах залишила не одна цивілізація.
Окремі гори цього знаменитого кряжа мають власні назви – Тарасова, Княжа, Мар’їна, Пластунка тощо. Фактично Канівські гори є відрогами Придніпровської височини. Ці відроги протягом мільйонів років підмили води Дніпра, зробивши їх крутими до русла ріки. Канівські гори стрімко здіймаються над долиною великої річки на 160 метрів. Хоча Канівські гори й є частиною Придніпровської височини, вони доволі суттєво від іншої її частини відрізняються. Загальна довжина Канівських гір 75 кілометрів. Ширина – 35 кілометрів. Фактично вони складаються з трьох частин - Трахтемирів-Бучацьке підняття, Канівське купольне і Мошногір’я.
Канівські гори відомі геологам всього світу. Вони вважають їх феноменальним природним явищем нашої планети. В чому ж воно полягає? По-перше, для канівських гір характерна небачена складність геологічної будови. Тут можна зустріти відклади всіх геологічних епох. Тому Канівські гори можна розглядати як природний геологічний музей. Недаремно тут знаходиться Канівський заповідник і навчальна база Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Автор цих рядків, будучи студентом географічного факультету проходив тут практику. В розрізаних ніби велетенським ножем ярах, особливо знаменитому Костянецькому, ми – студенти-першокурсники виколупували з товщ морських відкладів жахливо зазубрені зуби акули кархародона. Страшного хижака, який наводить страх на жителів узбережжя Індійського океану. Він досягає довжини 12 метрів і діаметру пащеки 2 метри. Тут же в зеленуватих глауконітових пісках можна відшукати залишки викопних морських рептилій іхтіозаврів та плезіозаврів. Трапляються і скам’янілі рештки велетенських зубатих китів. Ці морські тварини досягали довжини 20 метрів.
Вся ця неймовірно складна геологічна структура ніби спеціально створена для того, щоб вивчати геохронологічну таблицю в одному місці. Те що розкидане по всій нашій планеті в Канівських горах зосереджене в одному місці – від давніх тріасових – до антропогенових відкладів. Однак, це ще не все, хоча навіть однієї такої складності геологічної будови вистачило для слави Канівським горам у світі. Справа у тому, що зазвичай шари гірських порід залягають узгоджено. Що це означає? Ті з них, які утворилися раніше, залягають нижче тих, які виникли пізніше. І так майже скрізь на Землі. А ось у Канівських горах все навпаки. Вони ніби створені для того, щоб звести з розуму геологів і примусити їх висувати безкінечні теорії, які мають пояснити це небачене явище.
В чому ж тут справа? Чи здатні геологи знайти розгадку? Поки що однозначного пояснення немає. Одні кажуть, що це робота материкового льодовика, який ніби бульдозером перемішав різні шари. Є й багато інших теорій. Хоча «бульдозерна теорія» і виглядає доволі вірогідною, незрозуміло, чому цей льодовик такого ж не зробив і в інших місцях Придніпровської височини. Якби там не було, але таємниця Канівських гір так донині й залишається нерозкритою.