Загадковий Словечансько-Овруцький кряж

На півночі Житомирської області, де закінчується Український кристалічний масив височить цікавий і загадковий Словечансько-Овруцький кряж. Найвища його точка ледве досягає 316 метрів над рівнем моря. Однак на плоскій і заболоченій рівнині українського Полісся він здіймається вгору як справжній гірський масив.
Для цього кряжа характерними є декілька феноменальних особливостей, які вирізняють його серед подібних піднять рельєфу, яких на правобережжі України є декілька. В чому ж полягають ці феном анальні особливості і характеристики «Поліської Швейцарії»? Так іноді журналісти називають північний виступ Українського щита.
Візьмемо для прикладу північно-західну частину Словечансько-Овруцького кряжу. Мандрівник, приїхавши сюди не знає, що йому й думати. Куди він потрапив? Дійсно, біля сіл Кованка, Червонка, Усове, на підвищенні рельєфу, вся земля вкрита величезними шматками каміння, яке ніби виростає з землі. Людина стоїть приголомшена і придавлена до землі незвичною величчю і силою природи. Дивує також і червоний та рожевий колір цього незвичного каміння. Це знамениті овруцькі кварцити. В недалекому минулому вся ця земля протягом 10 кілометрів була суцільно вкрита густими дубовими і дубово-грабовими лісами. Донині невідомо з яких причин у 1952 році ці дерева вирубали. Чудовий ліс тут складався з дубів, яким було 500 і більше років.
Однією з загадок Словечансько-Овруцького кряжа є дуб скельний. Досі не зрозуміло, як ця південна рослина потрапила на північ України. Не готові до однозначної відповіді вчені і на запитання: як вдалося вижити цій рослині протягом останніх сотень тисяч років при всіх змінах клімату в даній місцевості. Більшість вчених пов’язують таємниці Словечансько-Овруцького кряжу з його геологічною історією. Точно встановлено, що ця частина України протягом багатьох мільйонів років не вкривалася морем. Внаслідок цього тут, як мінімум з далекого третинного періоду, сформувався такий собі своєрідний природний «Ноїв ковчег». На ньому і збереглися рослини і тварини, які в інших місцях були знищені морем. Залиті водою ліси зникли, а дуб скельний вижив на острові суходолу і дожив до наших днів. Потім клімат сильно похолодав і абсолютна більшість теплолюбних рослин зникли, а скельний дуб вижив і навіть процвітає. Однак, вчені вияснили, що свої «теплолюбні звички» ця рослина зберегла і дуже страждає, коли температура повітря знижується до мінус 25 градусів.
За мільйони років дубові скельному вдалося пристосуватися для незвично холодних для нього умов. Його жолуді у вересні-жовтні падають на землю уже з невеликим корінцем, який розвинувся ще на дереві. В це важко повірити, але за холодну зиму, вкриті товстим шаром опалого листя жолуді скельного дуба пускають корінь довжиною до півметра. Навесні жолудь проростає в маленький дубок. Деревина дуба скельного набагато м’якша, ніж дуба звичайного.
Переживши мільйони років дуб скельний може зникнути в наші для через бездумне господарювання людини. Особливо болісним для цієї рослини був радянський період. В 1981-1982 році було вирубано цілий реліктовий гай дуба скельного в Кованському лісництві. Для чого це було зроблено ніхто не знає донині. Зрубані дерева декілька років гнили на землі, а потім їх пустили на дрова.
Не зважаючи на таке відношення до себе дуб скельний все ще зберігся на Словечансько-Овруцькому кряжі. Особливо гарний дубовий гай в урочищі Кам’яна гірка. Зустрічаються величні дерева-патріархи і в інших місцях. Скельному дубові в Україні потрібен державний захист.
Однак, на цьому таємниці незвичного геологічного утворення на півночі Житомирської області не закінчуються. Не менш таємничим є тут і субтропічний жовтий рододендрон. Це високий кущ, який цвіте яскравими жовтими і жовто-гарячими квітами з дуже сильним приємним запахом. Таємниця цієї рослини в даній місцевості полягає в тому, що це південна рослина і зустрічається вони лише в субтропічних районах, наприклад в Закавказзі. Як сюди потрапив рододендрон, чи як він тут зберігся, однозначної відповіді дати ніхто не може.
Жовтий рододендрон, коли він цвіте, виділяє таку кількість приємної на запах ефірної олії, що людина, яка забрела на цю територію може вчадіти. За колючі гілки місцеві жителі здавна називали цей кущ «дряпоштан». В минулі часи звідси возами квіти «дряпоштану» везли до найближчої залізничної станції возами. Звідти їх відправляли до парфюмерно-косметичної столиці світу Парижу. Там з його квіток робили чудові духи, які дуже цінилися за свій сильний природний аромат.
Є на Словечансько-Овруцькому кряжі ще одна феноменальна особливість. Нею є родовища знаменитого мінералу пірофіліту. Це один з кращих вогнетривів у світі. Крім того, пірофіліт характеризується дуже великою хімічною стійкістю до дії різних кислот. Він незамінний в металургії і хімічній промисловості. В той же час родовищ його у світі дуже мало. Навіть на дотик цей камінь незвичний. Здається, що пальці від контакту з ним стають вкриті жиром.
Але й на цьому рідкісні і феноменальні особливості Словечансько-Овруцького кряжу не закінчуються. Ще з ХІХ століття вважалося, що саме тут знаходиться найглибший яр в Європі. Він має промовисту назву Безодня. Поряд знаходиться село з такою ж назвою. З ХІХ століття тут існувала спеціальна наукова станція, яка займалася вивченням цього незвичного явища природи.
Словечансько-Овруцький кряж, оповитий таємницями і легендами, повинен стати важливим об’єктом туризму не лише в Україні, але й у всій Європі.