Жива душа української нації

Жива душа української нації

Географічні назви – один з багатьох елементів культури народу. Середовище, в якому живе людина, це не тільки квартира, робота, транспорт, дача тощо. Це і чисельні назви, до яких ми звикли, з якими органічно зжилися, але без яких неможливо визначити місцезнаходження будь-якого об’єкту. Навіть неможливо собі уявити, що станеться, якщо всі відомі нам об’єкти раптом втратять або ж одночасно змінять свої назви. Почнеться хаос. Водночас географічні назви не тільки визначають адресу об’єктів, але й виховують, створюють певну «ауру», що в свою чергу так чи інакше впливає на життя людини.
Ніколи не треба забувати, що першої ознакою географічного об’єкту є його назва. Такі назви в минулому ніколи не давалися випадково. Вона дуже влучно відображали особливості географічного положення об’єкта чи місцевості, своєрідність і унікальність їх природи, місцеві природні багатства, а також економічні, культурні, побутові умови життя людей. Географічні назви – це ніби мова землі, яка розповідає допитливому і небайдужому про свої багатства, історію, таємниці, щастя і горе народу. Недаремно в далекому минулому свої села люди в Україні називали Щастям, Зіронькою, Розумницею, Веселим Кутом, Добролюбівкою, Братолюбівкою, Добром, Милою тощо. І жодної тобі Ковбасівки.
На жаль, все змінилося в Україні за радянських часів. Для знищення душі народу необхідно було зруйнувати його культурне середовище. А це не лише українська церква і школа, не тільки мова й українські імена, але й українські географічні назви. Так виникли абсолютно не пов’язані з Україною географічні назви типу Кіровоград, Леніно, Сталіно, Комсомольськ, Новомосковськ, Дніпродзержинськ і багато-багато інших. Вони не тільки спотворили топонімічне поле нашої країни і нації, але й нанесли величезну шкоду духовному стану нашого народу. Особливо шкідливі вони нині, коли всі знають, що комуністичні вожді були збоченцями і серійними вбивцями.
Напевно слід розпочати політику повернення назавжди милозвучних географічних назв України їх первісним господарям, тобто географічним об’єктам. Абсолютна більшість з них заслуговує на нашу увагу і шану, так як відображає саму глибинну сутність української землі і української нації.