Звідки походять географічні назви обласних центрів України

У нас 25 назв адміністративного центру АРК і центрів областей, але проведені опитування засвідчують, що про їх походження багато з тих хто в них народився і живе, мають доволі туманні уявлення. Їх вживають майже кожен день. Пишаються, що є їхніми мешканцями, але нерідко не розуміють їх сутності. Є люди, для яких назва їхнього рідного міста суцільна загадка. Дехто абсолютно неправильно трактує походження назв своїх міст. Спробуємо виправити це становище і відсунути завісу таємничості вбік. Будемо це робити в алфавітному порядку.
Вінниця – обласне місто на Правобережній Україні, який претендує на звання третього регіонального центру, на цьому березі Дніпра, після Києва і Львова. Лежить на берегах Південного Бугу і його притоки річки Віннички. Походження назви міста не є прозорим. Тому існує декілька його версій. Одна з них пояснює назву міста від зрусифікованого слова «вино». Нібито українською місто має називатися Винниця, тобто місце, де виробляли чи «курили» вино. Однак перші росіяни на Вінничині з’явилися не раніше 18 ст., а назва Вінниця існувала набагато раніше. Більш вірогідним є твердження, що Вінниця отримала свою назву від староукраїнського «віно», що означало «посаг». Ще більш вірогідною, на мою думку, є версія, що нинішній обласний центр нашої держави отримав свою назву від назви річки, на якій виник. Сама ж річка була названа Вінничкою від слова «вінок», яким була підкреслена схожий по формі на вінок напрям її течії. Інші кажуть, що по цій річці в минулому дівчата пускали на воду сплетені власноруч вінки, щоб довідатися про свою долю і судженого.
Дніпропетровськ. Одне з міст України, яке мало і в минулому і нині має ніяк не пов’язану з місцевим простором і часом назву. За часів царської Росії місто називалося Катеринославом. На честь російської цариці німецького походження Катерини ІІ, яка зруйнувала Запорізьку Січ. За цей українофобський «подвиг» вона і була відзначена на карті України. Після революції 1917 року махновці, які називали Катерину ІІ не інакше як «коронована повія» скинули її пам’ятник з п’єдесталу. Більшовики, які захопили Україну, назвали місто, яке втратило свою «царську» назву Дніпропетровськом. Вони теж вирішили бути оригінальними і найменували це місто на честь Г. Петровського, одного з виконавців Голодомору 1932-1933 року в Україні. Сюди ще додали назву річки, на якій стоїть місто і вийшов Дніпропетровськ. Це сталося ще в 1926 році.
Донецьк виник на карті України в 1869 році як селище Юзівка. Ще раніше на цьому місці існував Овечий хутір. Звичайно, назва не дуже милозвучна, тому майбутню столицю Донбасу назвали за ім’ям англійського підприємця Джона Джеймса Юза. Він збудував тут металургійний завод. Після приходу до влади більшовиків «буржуйська» назва їм не підходила. Вирішили назвати це індустріальне місто, яке інтенсивно будувалося ім’ям тирана, тобто Сталіна. Це трапилося в 1924 році. Після розвінчання культу особи Сталіна в 1961 році місто перейменували в черговий раз і воно стало Донецьком. Очевидно, що в основу такої назви покладено річку Донець. Вона, як і всі південні річки України, отримала свою назви від основи дн- або дон-, що означає вода. Дунай, Дністер, Дніпро, Дон і маленький Дон, тобто Донець.
Житомир - обласний центр Правобережної України, який знаходиться на річці Тетерів. Вперше згадується в літописах за 1240 рік. Назва теж не прозора, що характерно для всіх дуже давніх назв. Є у крайньому разі три версії назви міста. Одна з них пов’язує її з ім’ям радника київських князів Аскольда і Діра Житомиром. Він нібито за легендою після вбивства князем Олегом своїх патронів відмовився служити вбивці і зі своєю дружиною вірних людей пішов на захід, де і заснував в неприступних лісах і скелях річки Тетерева нове поселення. Воно отримало назву за його ім’ям. Друга версія розповідає про те, що місто існувало задовго до тих подій і було столицею племені деревлян-житичів. Звідси і відповідна назва. Слово мир, давньоукраїнською означає громада, згадаємо Шевченкове, миром обух сталить. Отже Житомир, за цією версією, це громада житичів. Дехто виводить назву цього обласного центру від українського слова «жито». Тут дійсно його вирощували.
Запоріжжя. Нинішня назва міста надзвичайно прозора. Це назва, в якій відображено особливості географічного положення міста, яке знаходиться там, де закінчувалися дніпровські пороги. Однак спершу місто виникло як фортеця дніпровської украпленої лінії. Тоді російською армією в Україні керував князь Олександр Голіцин. За його ім’ям фортеця в 1770 році, а пізніше й місто отримало назву Олександрівка. За радянський часів «князівські» назви не віталися. Тому в 1920 році її відмінили і місто назвали Запоріжжям.
Івано-Франківськ знаходиться в Передкарпатті. Перша згадка про місто датується 1662 роком. Рівно через 300 років місто було перейменовано з Станіслава на Івано-Франківськ. Назва Станіслав отримана від імені польського магната Потоцького, який захопив місцеві українські села Пасічна і Княшнин, а згодом і Заболоття. Нарешті, 9 листопада 1962 року, місто стало Івано-Франківськом на честь геніального українського поета Івана Франка, життя якого було пов’язано з цим містом.
Столиця України і адміністративний центр Київської області Київ, як надзвичайно давнє місто України і світу, теж має не прозору назву. Літопис пов’язує назву міста з іменем легендарного засновника Києва Кия. Брати Кий, Щек і Хорив, Кий – киянин і українець, Щек – пращур нинішніх чехів і Хорив – пращур хорватів. Таким чином і іменах легендарних засновників Києва відображені всі три основні гілки слов’янства – Кий (українці і східні слов’яни), Щек (чехи і західні слов’яни), Хорив (хорвати і південні слов’яни). Була в них і сестра Либідь. Від імені старшого брата нібито й отримав свою нинішню назву Київ. На карті Києва є назви гір Щекавиця і Хоревиця і річки Либідь. Друга версія пов’язує назву столиці України з річкою Киянкою, яка протікала повз Старокиївську гору в минулому. Хтось виводить назву цього славного міста від слова «кий», тобто царський посох, який на горі закінчувався державним знаком Тризубом. Є немало інших пояснень, аж до містичних і фантастичних. Це й не дивно. Важко знайти у світі ще одне місто такої історичної глибини. Легенда про трьох братів і їх сестру, які були засновниками міста одна з найромантичніших взагалі у світі про заснування столиці держави. Згадаємо хоча б доволі фантастичну легенду про заснування і найменування «Вічного міста» Рима.
Нинішній Кіровоград виник у 1754 році як фортеця. Її збудували нібито за наказом імператриці Єлизавети. Саме тієї цариці, яка вийшла заміж за простого українського козака Розума. Що то був за чоловік, якими характерними особливостями він володів, якщо зміг завоювати серце імператриці, можна лише здогадуватися. В крайньому разі це був безпрецедентний випадок у світовій історії і ще одна нерозгадана загадка української нації. Якби там не було, але фортецю назвали Єлисаветградом. В 1934 році комусь захотілося назвати його ім’ям застреленого в Ленінграді партійного функціонера, який мабуть ніколи й не чув про існування цього українського міста.
Теперішня назва Луганська абсолютно прозора. Цей обласний центр знаходиться в місці впадіння річки Ольхівки в річку Луганку. Від останньої і виникла назва міста. У 18 ст. тут виникло селище Кам’яний Брід. У 1883 році Кам’яний Брід об’єднався з селищем луганського заводу і отримав назву Луганськ, хоча і Кам’яний Брід нічим не гірша назва. Наприклад, відоме всім знамените британське університетське місто Оксфорд в перекладі на українську означає Бичачий Брід. За часів радянського Союзу здійснювалися абсолютно маразматичні вправи з цим містом і його мешканцями. Місто то перейменовувалося на Ворошиловград, то йому поверталася його історична назва.
Хоча наступний обласний центр Луцьк і належить до найдавніших міст України його назва таємниць в собі не приховує. Це місто згадується в літописах від 1085 року. Луцьк розташований на північному заході України в долині річки Случ. Вірогідніше за все отримав свою нинішню назву, яка не змінювалася віками від слова «лука», що означає вигин, коліно ріки. І дійсно, в цьому місці, де знаходиться Луцьк Случ робить вигин, тобто луку своєї течії. Звідси і Луцьк – місто на луці.
Ще одне давнє і славне місто України Львів. Це родова столиця найстаршого сина галицького князя Данила Романовича. Князь, а пізніше король Данило назвав місто на честь свого сина Лева. Один час Львів був столицею всієї України і володів навіть Києвом. Про існування цього дуже гарного міста було відомо в Європі і німці називали Львів Лембергом.
Миколаїв – обласний центр на березі Бузького лиману. Попередником міста ще в 6 столітті нашої ери була грецька колонія Ольвія. Її назва перекладається як «щаслива». Після зруйнування Нової Січі німкеня Катерина ІІ стала заселяти ці землі німцями і австрійцями. Українців-тавричан вона виселяла на Дон. Один з австрійських купців Фабер заснував тут дачу. У 1787 році це поселення було зруйновано турками. Саме місто, яке виникло пізніше в цьому місці (офіційною датою заснування вважається 6 грудня 1788 року) було названо на честь святого Миколая, покровителя моряків.
Найбільший обласний центр приморського півдня України Одеса теж виник наприкінці ХУІІІ століття в зручному для мореплавства місці чорноморського узбережжя. Але поселення тут були споконвіку. Першим з відомих було українське село Коцюбієве. Пізніше цю місцевість захопили турки, які перейменували це селище на Хаджибей. В 1795 році Хаджибей перейменували на Одесу. В той час царські правителі чомусь вважали, що саме тут колись розміщувалася грецька колонія Одесос. Хоча пізніше стало відомо, що ця колонія існувала біля болгарського міста Варна, помилкова назва Одеса вже прижилася. Що означає слово «Одесос» достеменно не відомо. Дехто вважає, що воно підкреслювало торговий характер грецької колонії.
Полтава теж давнє місто. Вперше під назвами Лтава й Олтава згадується в літописі від 1174 року. Найвірогідніше назва місто походить від назви Лтави чи Олтави, яка є притокою Ворскли. Перегукується з річкою на якій було засновано Львів і яка зветься Полтвою. Назва річок України набагато давніша за назву її поселень. Тому достеменно, що означає ця назва не знає нині ніхто.
Не є «прозорою» і назва міста Рівне. Звичайно, найімовірніше місто отримало свою назву від характеру рельєфу місцевості, де воно виникло. Дійсно, місцевість тут доволі рівна. Однак є й інші версії. Деякі дослідники пов’язують назву Рівне з відомими українськими князями Острозькими. За однією версією вони володіли «рівно» ста містами. За іншою їх маєтки і замки простягалися «рівно» цією місцевістю.
Чисто штучну назву, як і Одеса, має місто Сімферополь. Воно було засноване в 1784 році. Однак, місто виникло не в чистому полі, а на руїнах татарського поселення Ак-Мечеть, що в перекладі означало Біла Мечеть. Але й татарське поселення не було тут першим. Ще раніше на місці нинішнього Сімферополя існував Неаполь Скіфський. Нинішня штучна грецька назва міста походить від слів «сімферо» - з’єднувати і «поліс» - місто. Інакше, місто, де сходяться до купи всі дороги. Звичайно, що така утилітарна назва не всім подобається. Тому знаходять і інші переклади, наприклад, «щасливе місто».
Як і більшість поселень південної і центральної Сумщини її нинішній адміністративний центр виник в ХУІІ ст. Переселенці з Західної України заснували поселення на правому березі річки Псел в місці, де в нього впадала річка Сумка. Найвірогідніше саме від цієї річки і отримав назву обласний центр північно-східної України. Хоча на гербі міста й зображено три суми, річка ж, швидше за все, отримала тюркську назву. Су - на тюркських мовах означає вода.
Наступний обласний центр Тернопіль згадується в літописах від 1540 року. Тоді ця місцевість звалася Тернопілля. Здавалося б назва цілком «прозора» і походить від терну і поля, тобто поля, зарослого терном. Однак, існує декілька версій походження назви міста. Одні дослідники виводять його від прізвища першого володаря цієї місцевості. Інші – від слова «ополе», що означає союз декількох родів.
Назва Ужгород зрозуміла і походить від назви річки, на якій це місто знаходиться. Друга частина назви теж зрозуміла. Город походить від дієслова городити. Такі назви здавна поширені по всій Україні – Миргород, Шаргород, Городенка, Городня, Городок тощо. Назва ж річки швидше за все походить від давньоукраїнського «ужина» - вузьке місце, вузька долина річки, затиснута горами. Річка з цією назвою є і в Центральній Україні. Можливий варіант, що в назві річки підкреслена її звивистість. Вона звивається, меандрує, як повзе вуж.
Харків, як і Суми був заснований в ХУІІ ст. переселенцями з Правобережної України, в тому числі з сучасної Львівщини. Саме ці переселенці занесли сюди назву Золочів. Існує дві найвірогідніші версії походження назви міста. Одна виводить її від назви річки Харків, місто знаходиться на злитті річок Лопані і Харків. Інша – стверджує, що засновником міста був козак Харко, тобто російською Харитон. Третя версія пояснює походження назви другого за людністю міста країни від видозміненого половецького Шарукань, що в перекладі означає «стоянка скотаря».
Назва Херсон така ж штучна і помилкова, як і Одеса. Заклали його в 1778 році на місці укріплення з німецькою назвою Олександр-Шанц. Тоді чомусь скрізь ліпили грецькі назви типу Севастополь, Маріуполь, Мелітополь, Одеса і таке ін. Певно була така мода. Херсон теж отримав назву від грецької колонії на Чорному морі Херсонеса, яка ніякого відношення до Херсона не мала і розміщувалася в районі Севастополя. Херсонес в перекладі означає «півострів».
Обласний центр Хмельницький раніше звався Проскурів. І минула і нинішня назва міста «прозора». Місто виникло біля впадіння річки Плоскої в Південний Буг. Річка протікала по плоскій місцевості, звідси і її назва. Спочатку місто назвали Плоскирів. Потім його обвалували валом з глибоким ровом. Сполучення назви річки і слова «рів» і дало назву Проскурів. За радянських часів місто перейменували на честь Богдана Хмельницького.
Черкаси виникли в ХІУ столітті на місці давнього поселення ще часів Київської держави. Заснували його козаки на березі Дніпра. Назва міста донині викликає різні суперечки стосовно її походження. Одні виводять від київської назви чорних клобуків «ченьаси». Інші вважають, що назву місту дали черкеси, які брали участь в походах київських і чернігівських князів. Цікаво, що в Росії в середні віки українців називали черкасами. Українські козаки-черкаси заснували столицю донських козаків Новочеркаськ.
Чернівці. Цей обласний центр отримав свою назву від старовинної фортеці Черн на Дністрі. Районний центр з такою ж назвою є в сусідній Вінницькій області. За часів Київської держави в ранньому середньовіччі фортеця Черн відігравала важливу роль в захисті південно-західних її околиць.
Старовинне місто Чернігів, обласний центр північної України, що знаходиться на Десні дуже давнє місто. Через це походження його назви донині сповите різними легендами і оповідками. Одна версія назви міста пов’язує його з ім’ям княгині Чорної, яка покінчила життя самогубством, щоб не потрапити до рук загарбникам. Менш романтична оповідка виводить назву міста від слова «серна». Нібито ці тварини у великій кількості водилися в околицях міста. Хтось пише, що назва міста походить від імені Черніг. Найімовірніше найпростіше пояснення і є найвірогіднішим. Поблизу Чернігова знаходиться Чорна гора. Цілком ймовірно, що саме від неї і отримало назву місто.

8. Курйозні географічні назви України

В деяких географічних назвах України, які не є прозорими для нинішніх громадян нашої країни прихований курйозний зміст. За радянських часів їх не перейменували тільки тому, що неграмотні керівники просто не могли збагнути їх глибинний зміст, або будучи чужинцями в Україні просто не знали української мови. Це дозволило донині зберегти на географічній карті нашої держави веселі і курйозні назви, які так захищають як велике культурне надбання в інших країнах.
Якщо розглядати всі веселі, дивні, курйозні географічні назви України, треба видавати цілу багатотомну енциклопедію. Тому в цій книзі будуть згадані лише деякі з них. Можливо, колись автор повернеться до цієї теми, якщо, звичайно, виявить зацікавленість до неї з боку читачів.
Одна з найкурйозніших географічних назв України, як не дивно, збереглася на території Донбасу, де за радянських часів було перейменовано величезну кількість населених пунктів. Зникла навіть знаменита Хацапетівка, яка викликало однозначно прозорі трактування. На диво, залишився Харцизьк. Саме тому і залишився, що не викликав у керівництва ніяких незручних аналогій. А місто дійсно має одну з найкурйозніших назв у цілому світі. Справа в тому, що в українській мові, яку не знали тоді і не знають й нині місцеві керівники слово «харциз» і «харцизяка» означає розбійник, бандит. Таким чином, Харцизьк все одно що Бандитівськ, Рекетирськ чи Горлорізів. Ось так розшифровується назва цього великого металургійного центру Донецької області, який має аж два потужних заводи.
Давайте помандруємо територією України від знаменитого Харцизька у західному напрямку до кордонів з Євросоюзом. Спочатку проїдемо Роздори, потім опинимося в знаменитому Гуляйполі Запорізької області, де у свій час добре погуляв батько Махно зі своїми синочками. Потім порадують нас своє назвою Пологи. А далі нам стелиться шлях до Дніпра. І тут нас порадує своєю розхристаністю Гола Пристань. Переїдемо Дніпро і поїдемо далі на захід до великого металургійного центру Дніпропетровщини Кривого Рогу. Далі, далі на захід, де збереглося найбільше цікавих назв. Ось Копайгород Вінницької області, далі йде Несвоя Чернівецької. А коли ж нарешті буде Наша? Аж ось і чудове Придністров’я. Звернули з головної траси і ось нас вітає село Манівці. Нарешті виплуталися з манівців і попереду майже сусідні села. Одні звуться Окопи, а інші Атаки.
Посмішка не спадає з нашого обличчя, бо заїхали ми до курортного містечка Сатанів Хмельницької області. І не прогадали. Тут унікальна вода «Нафтуся». Але щось таке тривожне залишилося на душі після Сатанова. Й не дивно, ми рухаємося далі на захід і в’їжджаємо до тернопільського Чорткова. Беруть дрижаки!? Хіба ні? Заздрите тим, які ще тут не побували? Ось вам і продовження - село Заздрість.
Перебираємося до Львівщини і одразу село Бовдури. Непогано. Не встигли, так би мовити, оговтатися від враження, аж тут і село Печихвости. Швидше на північ. Остудимо припеченого хвоста. Їдемо на Волинь, один з історичних стовпів української держави і нації. Недаремно їдемо. Попереду село Користь Рівненської області. Намагаємося замкнути коло і їдемо на схід. Попереду село Горщик Коростенського району Житомирської області. І ось ми на стародавній землі Чернігівщині в селищі Мала Дівиця, де ми й закінчуємо свою мандрівку курйозними географічними назвами України.
Звичайно, що на цьому смішні і страшні назви не вичерпуються. По всій Україні розкидані Чорториї. Походження таких назв дуже «прозоре». Розміщені такі села там, де водяні потоки розмили землю, перетворивши її на яри, або де швидка течія річки розмила берег і утворила новий водотік. Є така протока Чорторий і в столиці. Місцевим жителям в давнину ввижалося, що такий обсяг робіт по риттю землі могли виконати лише чорти. Звідси й назва. В Україні є й село Чортовець, Інші «страшні» назви Погибляк на Черкащині. Таку назву місцеві жителі пояснюють тим, що тут козаки колись знищили багато ляхів (Погиблях), закидавши ними всю річку. До речі, сама річка, на якому знаходиться село теж має курйозну назву Свинотопка.
Немало в Україні і всіляких Черепівок, Кровинок і Костинців та Костищ. Запитуючи місцевих жителів про походження таких назв теж завжди отримуєш страшні оповідки з місцевої історії. Назви ж Могила, Могилів, Замогила і навіть Гробище, Гробки і таке інше донині збереглося немало. Є навіть районний центр Вінницької області Могилів – Подільський.