Спросил женщину, вернувшуюся из Одессы, где она навещала родственников, как сейчас жизнь в Одессе.
– Ой, не говорите! Утром нет света, днем нет воды, а вечером они пускают газ.
Анекдоти, бувальщини, усмішки, байки, гуморески та різні кумедні історії. Гарний настрій з веселим телефоном - гарантовано.
Приезжий турист говорит одесситу:
– Мне так нравится одесский юмор!
– Я вас умоляю! Разве это юмор?! Весь юмор вывезли евреи во время эмиграции! Один смех остался…
– Каждый одессит имеет право на мазурку!
– На лезгинку!
– На польку!
– И на еврейку!
Даже если представить гипотетически, что все евреи Одессы вмиг исчезли и растворились в эмиграции, приморский город все же не останется без еврейского колорита. На карте Одессы есть и будут еврейские названия: Улицы Еврейская, Исаака Бабеля, Владимира Жаботинского, Ильфа и Петрова, Леонида Утесова, Эдуарда Багрицкого, Владимира Хавкина, Ицхака Рабина, Эмиля Гилельса, бульвар Жванецкого. Впрочем, как свидетельствуют местные СМИ, евреи Одессы возродили общину и почти перестали уезжать. Зато катаклизмы произошли с самой Одессой – она вдруг, с развалом СССР, очутилась на территории «иностранного» государства, перестав быть своеобразной юмористической столицей 1/6 части суши. Как то ли в шутку, то ли всерьез предложил Михаил Светлица, «Может быть, поэтому сегодня встает вопрос о создании нового российского искусственного центра юмора где-нибудь в другом месте, например, среди чукчей, анекдотами о которых пытаются возместить анекдоты о «рабиновичах», так облегчающих нелегкую жизнь…»
Одессит говорит:
– Конечно, Москва – первый город. Но ведь и Одесса – не второй!
– А вы знаете, что жизнь на Земле зародилась в Одессе?
– Как в Одессе?
– Ну так! «Авраам родил Исаака, Исаак родил Яакова…». И где это, по-вашему было?! В Самаре?
Дівчина, проводжаючи хлопця в армію, подарувала свою фотографію. Через півроку написала: “Я зустріла іншого, поверни фото назад”. Хлопець зібрав у всіх друзів фотографії їхніх дівчат і відправив колишній зі словами: “Не пам’ятаю де ти, вибери, решту фоток вишли назад”.
До командира частини приходить дружина офіцера з проханням: — Повпливайте на мого чоловіка. Він мені зраджує! — Ну вже так відразу і зраджує. У вас що, є докази? — Є! Ось знайшла у нього в кишені жіночі труси. У цей момент лунає сигнал загальної тривоги. Командир пхає труси до себе в кишеню і говорить: — Ладно, потім з ним розберемося. Після закінчення тривоги, пізно увечері, командир, втомлений повертається додому. Сіли вечеряти. Дружина його запитує: — А вам зарплату сьогодні давали? — Ага. Піди, там візьми, в кишені. Дружина повертається, тримаючи в руках гроші і трусики : — Ну і жартівник ти у мене, Петя. Я третій день ці труси шукаю, а ти їх в кишені носиш.
В одному купе їдуть мама, її дочка, солдат і пропорщик. Раптом гасне світло і через декілька секунд чути міцний ляпас по обличчю. Мама думає:”Молодець моя доця, не позволяє до себе лізти” Дочка думає:”Мабуть, прапорщик приставав і мам йому зацідила” Прапорщик думає:”Тьфу, требе ж таке – солдат пристає а я получаю” Солдат думає:”Хай тільки світло знову погасне, то я тобі ше раз вмажу!”
Майор викликає до себе бійця: — Рядовий Олексієнко, ти в потайбічне життя віриш? — ??? — Тебе на КПП бабуля чекає, до якої ти два тижні назад на похорони їздив.
Іде по військовій частині солдат і тягне тачку, повну з гівном. Тягне-тягне, а тут назустріч прапорщик: (П) – Стій, що вкрав? (С) – Та нічого я не вкрав! Прапорщик закочує рукави і починає нишпорити в гівні. Нічого не находить і відпускає солдата. Їде він далі. А назустріч офіцер, зразу питає: (О) – Стій, що вкрав? розказуй! (С) – Та нічого я не вкрав! Офіцер теж закочує рукави і обшукує тачку. Теж нічого не находить і відпускає солдата. Доїжає до КПП, і тут його теж зупиняють: (К) – Стій, що вкрав? (С) – Нічого не вкрав? Тачку тут так само обшукуєте, нічого не находять і випускають його. Виходить солдат за межі частини і сам до себе говорить: — Що вкрав? Що вкрав? Тачку вкрав!