Сашко запізнився до школи й виправдовується:
— Даруйте, Іване Івановичу, але мама сьогодні проспала.
Анекдоти, бувальщини, усмішки, байки, гуморески та різні кумедні історії. Гарний настрій з веселим телефоном - гарантовано.
Чи можна?
— Я люблю літати по школі, як реактивний літак. Це можна?
— Еге ж. Але випадково можна вилетіти зі школи.
Юля спитала маму: «А чи знаєш ти, що важливіше — сонце чи місяць?» — і сама відповіла: «Звичайно, місяць. Бо він світить уночі, коли темно, а сонце лише вдень, коли й так видно».
Юний «натураліст»
Вчителька: — Де живе хом’як?
Учень: — У зоомагазині.
Пообіцяв
— Павлику, будь обережний з молотком, не вдар себе по пальцях.
— Я не вдарю, мамусю. Гвіздок тримає Зося.
Виправдався
Як вернувсь Івась додому:
не шапка – а клоччя.
Батько поглядом відміряв:
- Знов учворив, хлопче!...
Мне в руках подерту шапку,
не підводить чола.
- То не я , то хлопці, - каже, -
грали у футбола.
Батько: Ну, а ти дивився,
роззявивши рота?
- Ні! – Підскочив аж Івасик. –
Стояв на воротах!
Йосип Струцюк
Не встиг
Став Микола на порозі:
- Я ішов од бабці
і посередині рову
посковзнувсь на кладці…
- Як? У рів та в нових штанях? -
До Миколи мати.
- Мамцю, сталось все так швидко -
Я й не встиг їх зняти.
Йосип Струцюк
Не може бути
- Не відказуйся, на пляжі
тільки твій браток
закопав, зарив глибоко
одяг мій в пісок!
- Ні! Того не може бути,
мій мене послухав,
він черпав із річки воду
вашим капелюхом.
Йосип Струцюк
Прибита гиря
Знову Льоня – в дяді Льоші,
знову на подвірї
все обмацує та ходить
доокола гирі.
- Гарна іграшка? - питає
в Льоні дядя Льоша.
Хлопчик глянув на спортсмена
і каже: - Хороша.
- Отаку б тобі додому,
правда?
- Правда, - каже,
бо не знає іще Льоня,
скільки гиря важить.
- То бери.
Хлопчина взявся
обома руками –
ані з місця двопудова,
як стіна, як камінь.
- Мало каші зїв ти, хлопче,
що ж будеш робити?
- Е-е, дядю, - усміхнувся, -
та ж вона прибита.
Йосип Струцюк
Мирон як Мирон
- Як там, Савичу, мій внучок? -
запитав дідусь. –
Чи побачу його вченим?
Чи діждусь?
- Та нічого, - каже вчитель, -
Мирон як Мирон.
Щойно в мене відпросився
на Ваш похорон.
Йосип Струцюк