Біля вогнища:
– Приходжу додому, заходжу в спальню, а там у ліжку – якийсь мужик. Мені це відразу не сподобалось! Я на кухню – так і є. Всю рибу поїли!
Анекдоти, бувальщини, усмішки, байки, гуморески та різні кумедні історії. Гарний настрій з веселим телефоном - гарантовано.
Біля вогнища:
– Микито, а що ти зачастив до районної поліклініки? Чи не закохався часом у лікарку?
– Мені там мило. Лікарка каже: «Відкрийте рота», а вдома?… «Стули писок! Закрий пащу!»
Іде Опанас із сином Васильком. Попереду йде сусідська Галя.
– А що, синку, – запитує Опанас, – гарна дівчинка?
– Гарна, тату.
– Стан який стрункий… Коса… Ніжки…
– Так, тату.
– Так ото затям собі, ледащо, такі дівчата дружать тільки з відмінниками!
На базарі:
– Дайте мені отого коропа, начальника.
– У нас немає такого.
– Та он того, жирного, великого, тупоголового.
Микита з друзями прийшов з удатного полювання. Завів ще хлопців додому, дістав з-під ліжка горілку і сидять п’ють.
– Ганю, коли закуску подаси? – кричить Микита.
– Як пити перестанете!
– Значить не скоро. Наливай!
Зустрічає Опанас Микиту:
– Що з тобою, друже? Увесь в синцях! Сам на себе не схожий!
– Учора, знаєш, прийшов додому пізно і той… добряче під мухою.
– Ну?
– Ганя сказала, що зробить з мене іншу людину.
Ішли Опанас з Микитою з полювання і зайшли в кафе. Добре посиділи. Опанас каже:
– Давай, Микито, встанемо на ноги. Якщо встанемо, вип’ємо ще по чарці, а якщо ні, то підемо вже додому.
Затятий рибалка оповідає товаришеві:
– Мені ж Марійка сина народила! Народжувала по-модному – у воді! Такий хлопчик гарненький: майже чотири кіло! І ніякої мороки – тільки годуй вчасно і воду в акваріумі міняй частіше!…
Клінтон приходить до падре:
– Що мені робити, упіймали мене республіканці в капкан з цією Монікою!
– Пане президент, коли в капкан потрапляє лисиця, вона відгризає собі лапу і рятується. Коли ловлять за хвіст ящірку – вона відкидає хвіст і втікає. Може, й вам так?…
– Сьорбайте, хлопці, юшку, а риба насподі!
– Один чоловік обід ставив: вирубав ополонку, поклав хліб, ложки, старців посадовив… їжте, мов, люди добрі, щербу, а там і рибка насподі.
(За М. Номисом)