Та як думку не може ніщо перегнати,
То й непевності мислі нічим не здолати.
Що на землі назвемо: вічне і незгасне,
Коротше од хвилини, бо воно дочасне.
Діаманти славетні не менше віншують
І верстат, на якому кристал той шліфують.
Живе світ у руїні. Гинучи, вікує...
Зла річ є незгода. Гонителька миру,
Сваха збурень пекельних. До вієн задира,
Підбивачка на братні заїлості люті.
Найбільше те звитязтво варто шанувати,
Коли добром закляті злості воювати.
Природа добродійна плід такий з’являє,
Що у злостивім серці він не проростає.
В віках, у царстві людськім, той, власне, панує,
Хто мудро сам собою і серцем керує.
На всій землі такої сили не назвати,
Щоб вічності могла би стало дорівняти.
Не штука карту світу в ланцюг закувати,
А спробуй свого серця повіддя тримати.