Що нам із чужого: ясного чи злого?
Хто закохався, полум’ям хутко згорить.
Хай не шукає, щоб когось любити,
Як не бажає він зітхать.
Чеснота, якщо її хвалити, збільшується і росте не лише в душі однієї людини, а й інших закликає до наслідування.
Чим допоміг би нам розум, коли б ми не могли висловити нашої думки?
Крім чесноти, немає такого доброродного дару, щоб ним не могли зловживати безпутники.
Полишене на забуття є таке значне, що здатне затьмарити найбільшу славу.
Бажаним є лише добро.
Краще б дурному не подавати меча, аби собі ганьби не зажити.
Найбільшою шкодою з усіх є лінощі учнів, котрі вагаються взяти на себе труд, рівний справі, якої вони прагнуть.