Спи, брате дорогий, товаришу і сину!
Безсмертний будеш ти, бо вмер за Україну.
Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих, – рідна мова...
Моя Батьківщина – це поле без меж...
Моя Батьківщина не знає – “назад”!
Вперед її кроки.
Коли слова для тебе – грище,
Звукосполучення нове, –
Тебе народ, суддя найвищий,
Марнописателем назве.
Немає мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово – це перлина.
О пісне! Від народу кров і плоть...
Тебе ніхто не може побороть...
Кожне серце
Має інший ритм одмінний,
Інший біль і іншу радість,
Інший стук і іншу кров...
Безсмертя – хто поставить на коліна?
Нове життя нового прагне слова.
Чим більший поет, тим глибші корені його творчості.
Меч ще довго перебуватиме на озброєнні поезії.