Син-двієчник питає у батька-вченого:
— Тату, а чому коли яблуко надкусити, то надкушене місце стає коричневим?
— Розумієш, сину, надкушуючи яблуко, ти порушуєш його захисну оболонку, яка називається шкіркою, і тоді кисень, який міститься в повітрі, вступає в хімічну реакцію з атомами заліза, що містяться в яблуці, й окислює їх. А окис заліза — це звичайнісінька іржа, котра має, як тобі відомо, коричневе забарвлення. Зрозумів?
— Тату, а з ким ти щойно так довго говорив?
Іде заняття в школі. Вчитель:
- Хто вважає себе дурнем, підведіться.
Через декілька хвилин підводиться Вовочка.
- Ти що, вважаєш себе дурнем?
- Hі, але негарно, коли ви один стоїте…
Мама запитує у Вовочки:
- Як справи в школі?
- Вчителька сказала, що я зовсім не знаю математики,
І поставила мені в щоденник якусь цифру.
Вовочка, побачивши біля школи недавно встановлену вивіску: “ЗМЕНШ ШВИДКІСТЬ, ПОПЕРЕДУ ШКОЛА!” – говорить сам собі:
- Дурні, чи що? Можна подумати, туди хтось бігцем біжить!
Учителька на уроці:
— Діти, назвіть єдиного звіра, якого боїться лев. Миколка, не роздумуючи:
— Левиця, Маріє Петрівно!
Бабуся приїхала до онука. Той, знаючи, що в неї немає кота запропонував:
— Бабусю, візьміть собі цього котика, він — чудовий. Має лише один маленький недолік: не любить ловити мишей. Але нічого, дідусь буде ловити і його годувати.
- Тат! А ти в школі бився?
- Звичайно, бився.
- А ти всіх побив?
- Звичайно всіх!
- Тату! А можна тебе попросити, щоб ти більше не приходив до нас в школу?!
Школа, урок, здається, історії. Народ розгадує кросворди.
Італійський революційний діяч. Вісім букв. Четверта “о”.
- Чиполіно.
— Що це ти в’яжеш, Софійко?
— Шкарпетки для братика.
— А чому такі великі?
— Бо мама каже, що я дуже повільно в’яжу: коли я їх закінчу, то братик виросте.
— Мамо, скажи, будь ласка, де ти народилася?
— У Донецьку, синку.
— А я у Києві, так?
— Так.
— А де ж народився тато?
— У Львові.
— Дивно, як це нам пощастило зустрітися?
