– Ой, куме, дивись, скажу твоїй, що ти мене цілував…
– Так я ж тільки раз…
– А що, більше не хочеш?
– Ой, куме, дивись, скажу твоїй, що ти мене цілував…
– Так я ж тільки раз…
– А що, більше не хочеш?
– Куме, розлучаюсь! Десять років кидає в мене всім, що тільки потрапить під руку. Подаю на розлучення.
– І чого ви, куме, не розлучилися одразу, а спохопилися аж через 10 років?
Тільки-но чоловік, повертаючись після роботи, повернув у двір куми, як – звідки не візьмись – його дружина.
– Грицьку, а зарплату давали?
– Давали, – мов обпечений, крутнувся чоловік.
– Так чого ти її до куми несеш?
– Ти ба! – ніби він тут і справді вперше, озирається чоловік. – Хто б міг подумати, що на роботі так затуркають?
– Куме, хто це тобі «ліхтаря» під оком причепив?
– Та то Одарці хвіртку робив та й затримався, а жінка вдома саме мак товкла.
– Кумо, чого ти така сварлива? – запитав кум.
– А що ти думав? Дрова рубати – наймаю, січку різати – наймаю, то ще буду наймати, щоб сварилися за мене?
– Куме, я вчора бачив вашу колишню дружину.
– І що вона казала?
– Сказала, що коли ви не платитимете вчасно аліменти, вона повернеться до вас.
– От кум уміє тримати язика за зубами.
– Звідки ти взяла?
– А йому рік тому підвищили зарплату, а дружина ще й досі не знає.
Кум ходить по двору з перев’язаною головою. Кума і запитує:
– Що, куме, вже повернулася ваша дружина з курсів?
Сваряться чоловік і дружина. Вона йому каже:
– Ти менше балакай і рукам волі не давай, бо он нашого кума за те, що образив свою дружину, засудили до двох років.
– Ти дивися, як йому пощастило! Тепер хоч трохи від неї відпочине.
– Куме, я подаю на розлучення. Моя жінка не розмовляє зі мною вже шість місяців.
– Схаменіться, куме, де ви ще знайдете таку жінку?