Рідна мова на чужині
Ще милішою стає.
Легше б згинути враз було в борні,
Аніж тратити день за днем в журбі...
Неволя живої душі не уб’є.
Простить мучителів... я не відчую в собі сили!
Доки мисль руша,
Стіймо поруч, як найкревні,
Як одна душа!
Як гірко трупом почуватись,
Безслідним полум’ям згоріть…
Нема нічого гірше,
Як буть живим і вмерти за життя!
Рід людський за правду стане
Хоч неправді “потура”!
Хай мертва буква вас не мане
До свар, заслонюючи суть…
Борців не лякають пригоди:
Шлях, мочений кров’ю та потом,
Нас виведе в панство свободи
Не нині, не завтра, так потім!