Мало нас, та се – дарма;
Міцна віра рушить скали...
Тим загибелі нема,
Кому світять ідеали!
Не додавай знесиленим журби,
Не добивай зневір’ям підупалих...
Уперед, хто не хоче конати,
Статись трупом гнилим живучи!
Сміле слово – то наші гармати,
Світлі вчинки – на наші мечі.
Уперед до завзятого бою...
Коли бути бажаєм собою,
Коли серце позор відчува!
Уперед проти хижих порядків!
Гине войник чи здобич бере,
Він стежки протира для нащадків, –
Його діло ніколи не мре!
Де плачуть, там немає вже краси!
Не смерть страшна, не довгий час неволі, –
Не важко буть героєм проти них;
А страшно жить, запрягшись мимоволі
В ярмо дурниць та клопотів дрібних.
Нас жде невіддячений труд!
Кожне слово неосяжне
Якого горя не забирає час? Яка пристрасть вціліє у нерівній боротьбі з ним?
Дивіться на те, чи любите ви інших, а не на те – чи люблять вас інші.