Доля людськая – доля єсть сліпая!
Тяжко жити без милого і в своїй сторонці!
Блаженна лож, когда биваєт в пользу ближніх, а то біда... що часто лжемо ілі ради своєя вигоди, ілі на упад других.
Великим грішникам часто і даром проходить, а маленьким грішникам такого задають бешкету, що й на старість буде в пам’ятку!
На кого безталання нападе, тому нема ні в чім удачі.
Хто презирає рідних своїх, на такого ні в чім положитися не можна...
Морем в бурю їхать слизько, човнів ніхто не підкує.
Ласкою всього достанеш, а криком та лаянням нічого не візьмеш.
Не так тепер і в пеклі стало,
Як в старину колись бувало.
Біда для нас – судьби устав!
Живе хто в світі необачно,
Тому ніде не буде смачно,
А більш, коли і совість жметь.
Лучче умерти, як з немилим жити.