Під час війни куми потрапили в полон. Кума Івана забрали на допит. З допиту приволокли в камеру побитого.
– Що випитували, куме?
– Військову таємницю…
– Не сказав?
– Я ж просив тебе, давай запишемо! А ти – запам’ятаємо, запам’ятаємо.
Під час війни куми потрапили в полон. Кума Івана забрали на допит. З допиту приволокли в камеру побитого.
– Що випитували, куме?
– Військову таємницю…
– Не сказав?
– Я ж просив тебе, давай запишемо! А ти – запам’ятаємо, запам’ятаємо.
– Куме, чому ви після зустрічі з друзями додому попадаєте, а я – ні!
– А я норму знаю.
– Навчіть!
– Дуже просто. З самого початку я знаходжу очима в залі бридку жінку. Як тільки вона починає мені подобатися – все! Норма!
Лектор:
– Скільки відомо випадків, коли дружина йде від чоловіка, тому що він п’є!
Кум Іван:
– А ви знаєте точно, скільки треба випити для цього?
– Куме Іване, це правда, що кум Петро вчора упав у бочку з вином?
– Правда.
– І не захлинувся?
– Тю! Він тричі за закускою вилазив.
Пояснювальна записка кума Івана:
«Я виготовив три літри горілки і повіз пляшку на пробу куму Петру. В автобусі мене затримали, бо я не оплатив проїзд. При цьому у мене вилучили пляшку і справу передано в слідчі органи. Я визнаю свою вину і завжди буду купувати квиток».
Стоїть кум Іван на зупинці і тримається за ліхтар.
– Чому не їдеш? – запитує кум Петро.
– В автобус не пускають…
– А навіщо ж ти такий торшер великий купив?…
Кум Іван прийшов у бюро знахідок.
– Чи не повертали вам трилітрову банку горілки?
– На жаль, ні… Але принесли того, хто її знайшов.
– Як ти можеш пити оту гидоту? – запитує Марійка Івана.
– Отож, а ти кажеш, що я приємно відпочиваю…
Кум Петро на возі, який з горою повен вугілля, заїжджає в село і кричить:
– Люди, вугілля привіз!
Кобила повертає голову:
– А я тоді що робила?
– Де був? – накинулась на кума Петра дружина. – Я всю ніч очей не стулила.
– А ти думаєш, я спав?