Анекдоти, бувальщини, усмішки, байки, гуморески та різні кумедні історії. Гарний настрій з веселим телефоном - гарантовано.

Під час війни куми потрапили в полон. Кума Івана забрали на допит. З допиту приволокли в камеру побитого.

– Що випитували, куме?

– Військову таємницю…

– Не сказав?

– Я ж просив тебе, давай запишемо! А ти – запам’ятаємо, запам’ятаємо.



– Куме, чому ви після зустрічі з друзями додому попадаєте, а я – ні!

– А я норму знаю.

– Навчіть!

– Дуже просто. З самого початку я знаходжу очима в залі бридку жінку. Як тільки вона починає мені подобатися – все! Норма!



Лектор:

– Скільки відомо випадків, коли дружина йде від чоловіка, тому що він п’є!

Кум Іван:

– А ви знаєте точно, скільки треба випити для цього?



– Куме Іване, це правда, що кум Петро вчора упав у бочку з вином?

– Правда.

– І не захлинувся?

– Тю! Він тричі за закускою вилазив.



Пояснювальна записка кума Івана:

«Я виготовив три літри горілки і повіз пляшку на пробу куму Петру. В автобусі мене затримали, бо я не оплатив проїзд. При цьому у мене вилучили пляшку і справу передано в слідчі органи. Я визнаю свою вину і завжди буду купувати квиток».



Стоїть кум Іван на зупинці і тримається за ліхтар.

– Чому не їдеш? – запитує кум Петро.

– В автобус не пускають…

– А навіщо ж ти такий торшер великий купив?…



Кум Іван прийшов у бюро знахідок.

– Чи не повертали вам трилітрову банку горілки?

– На жаль, ні… Але принесли того, хто її знайшов.



– Як ти можеш пити оту гидоту? – запитує Марійка Івана.

– Отож, а ти кажеш, що я приємно відпочиваю…



Кум Петро на возі, який з горою повен вугілля, заїжджає в село і кричить:

– Люди, вугілля привіз!

Кобила повертає голову:

– А я тоді що робила?



– Де був? – накинулась на кума Петра дружина. – Я всю ніч очей не стулила.

– А ти думаєш, я спав?