Прийшов кум Іван до кума Петра з днем народження привітати. Випив, закусив, збирається йти. Але кум Петро ображається:
– Раз, куме, прийшов у гості – пий! А то вийдеш тверезим з хати, а там люди дивляться – скажуть погано пригощав. А я своїм авторитетом, куме, дорожу!
– Куме, ви що, крадене ховаєте за таким високим парканом?
– Господь з вами, куме, не обмовляйте: там і чесно зароблене є!
Зайшов кум до кума вранці, той:
– Снідати будеш?
– Буду.
– Жінко, гуляти так гуляти! Бий і друге яйце!
– Який, кумо, сьогодні поганий день!
– А що таке?
– У мене гроші вкрали!
– Не для всіх поганий, кумо, не для всіх…
– Кумо, музична освіта вашої доні обійшлася вам не дешево. Як вона тепер, хоч непогано заробляє?
– Звичайно, кумасю. Наш сусід, професор, кожного дня платить її по п’ятдесят гривень, коли хоче спокою.
– Куме, йди щось покажу!
– Що там, куме?
– А дивись, яку морду наїв на наших мишах сусідський кіт!
– Ой, куме, і чому оті рибалки весною ідуть на лід? Він же зараз такий крихкий. Це ж дуже небезпечно! Невже вони не бояться?!
– Так, не бояться, куме! Бо вважають, що рибаки – не люди, тому й не потонуть.
– Куме, от у мене пес був! Не пес – справжній лев. З таким псом не те що злодій – миша за паркан не заскочить!
– А чому ж був, куме? Що з ним?
– Та вчора вночі хтось украв…
– Куме, ви сидите на моєму кашкеті.
– Знаю. А ви що, вже йдете?
– Читала, кумо, статтю одного психолога. Виявляється, що у світі як мінімум п’ятьом людям ти симпатична, трьом подобаєшся й один у тебе закоханий…
– Ну?
– Ну і де ці дев'ять дебілів?
