– Як ваше здоров’я, куме? Неважно виглядаєте…
– Що й казати, нема правди на світі! Все віддав людям, пив за їхнє здоров’я, а своє на тому втратив!
Анекдоти, бувальщини, усмішки, байки, гуморески та різні кумедні історії. Гарний настрій з веселим телефоном - гарантовано.
Куми знову йдуть з гуляння, як завжди, «гарненькі». Дійшли до кладки через річечку. Один пішов обережно по кладці, а другий махнув рукою і пішов убрід.
– Куме, ви що, здуріли?
– Все одно, куме, впаду і увесь буду мокрий. А так – тільки по пояс.
– Техніка, куме, прогресує. Пишуть он, що японці придумали такий телефонний апарат, який передає запах.
– Не знаю, як там у японців, я он по дротах дзвоню, а моя Марічка зразу ж: «Де ти, скотино, нализався!?»
– Кумо, ваш п’є?
– П’є.
– Що п’є?
– Ліки.
– Боже, коли вже я дочекаюсь, що мій питиме тільки ліки!
– Куме, ви мене поважаєте?
– Поважаю.
– Як помру, вінок купите?
– Куплю.
– Не треба, куме, вінок, давайте ті гроші краще зараз проп’ємо.
– От, куме, у мене проблема: скільки був на святах, на іменинах – жодного разу торт не попробував.
– Що, куме, не любите солодкого? – Люблю! Але ж подають тоді, коли я вже під столом.
Ідуть куми до магазину – старий Федір з паличкою і Степан, аж перед ними рівчак. Обходити далеко.
– Давай перескочимо, – каже Степан.
Стрибнули і впали на дно.
– Ох, старість, старість, – бідкається Федір.
– Та я й змолоду такий був, – піддакує Степан.
П’яний Петро повертається від кума пізно вночі.
– Де був? – прискіпується жінка.
– У кума, я ще засвітла вийшов.
– Що ти плетеш? Від кума до нас три короткі вулички!
– Короткі, але ж які широкі!
– Куме, коли починаєте пити, подумайте про жінку, про тещу…
– Е-е-е, куме, я коли починаю пити – страх щезає.
– Куме, чому ви так багато п’єте?
– То так стається: вип’ю – закушу часником, щоб перебити запах горілки, а потім п’ю горілку, щоб заглушити запах часнику…