– Ну як ваш син, куме, вивчився?
– Нині, куме, легше купити готового вченого, аніж вивчити нового.
– Ну як ваш син, куме, вивчився?
– Нині, куме, легше купити готового вченого, аніж вивчити нового.
– Куме, що твої дівчата роблять?
– Шиють та співають.
– А жінка?
– Поре та плаче.
– Куме, чому жінці по господарці не допомагаєш?
– А мене батько ще в дитинстві попереджав, щоб до криниці близько не підходив, а сокиру до рук не брав!
– Кумо, вибачте, я вам на ногу наступила. Болить?
– Пусте! Мені корова, бувало, не так наступала.
– Куме, скільки років цьому бичкові?
– Два роки.
– А по чому ви знаєте?
– По рогах.
– І справді. Я й не помітив, що у нього два роги.
Кум Петро і кум Іван пасуть корів. Кум Петро:
– Якось, куме, я виростив таку капусту, що треба було три пари коней, щоб її вивезти.
– А я, куме, якось вилив казана, більшого, ніж баня на церкві!
– І для чого такий великий казан?
– А щоб твою капусту варити.
– Куме, я хочу з вами поділитися…
– Якщо своїми проблемами, то не треба.
– Куме, плюньте на все! І на партії, і на велосипедистів.
– А на велосипедистів за що?
– Куме, навіщо ви той годинник вкрали?
– Та… Ішов я і годинник ішов, думаю собі, підемо разом…
– Куме, не можу зрозуміти, як можна одним ударом вибити п’ять зубів?
– Дуже просто. Хочете, покажу?