– Куме, вийшов дуже строгий новий указ про боротьбу з розкрадачами державного майна!
– Колись мій дід, коли виносив останній пуд пшениці з комори, кричав жінці: «Маріє, замкни комору, щоб ніхто нічого не вкрав!»
– Куме, вийшов дуже строгий новий указ про боротьбу з розкрадачами державного майна!
– Колись мій дід, коли виносив останній пуд пшениці з комори, кричав жінці: «Маріє, замкни комору, щоб ніхто нічого не вкрав!»
– Куме, читав, що в якійсь країні невірну жінку запихали у мішок з котом і кидали в річку. Я б таке і в нас запровадив.
– А де ж, куме, скільки котів набрати?
Сидять Іван і Петро біля двору:
– Ой, куме, не в моїх правилах сидіти без діла!..
– І що, куме?
– Піду, ляжу.
– Заходьте, куме, по чарці вип’ємо, бо щось ви сумний дуже.
– Та, куме, біда у мене, не п’ю вже. Лікарі якісь еритроцити у мене найшли.
– А ця зараза не передається?
– Не знаю, куме. Але вчора пса погладив, так він під машину попав.
– Як ви, куме, витримуєте, – ваша жінка увесь час свариться, кричить.
– То ще нічого. Гірше, коли вона в гарному настрої починає співати.
– Куме, дивився нову хату, мені подобається, але боюся, що скаже жінка.
– Ти, куме, сам вирішуй, сьогодні швидше нову добру жінку можна знайти, аніж нову добру хату.
– Куме, пішли вип’ємо.
– Грошей не маю.
– Я вам дам.
– А навіщо мені? Дайте зразу продавщиці.
– Куме, їду у відрядження.
– А що жінка каже?
– Каже, щоб тільки не тратив гроші на те, що маю вдома безкоштовно.
– Куме, підвезете в місто?
– Сідайте, кумо.
– А скільки візьмете?
– Домовимось.
– А як не домовимось?
– То заплатите гроші.
– Куме, чому йдеш від жінки?
– Хіба з нею можна жити? В хаті й чарки горілки немає, а вона на останні гроші молоко купує!