Все, що йде поза рами нації, це або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування однієї нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими вселюдськими фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації.
Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса,
Небезпечне оружжя – жіноча краса.
Книги – морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
Чому у нас відступників так много
І чом для них відступство не страшне?..
Земле моя, всеплодющая мати,
Сили, що в твоїй живе глибині,
Краплю, щоб в бою сильніше стояти,
Дай і мені!
Мій патріотизм – се не сентимент, не національна гордість, то тяжке ярмо.
Народ, що не шанує своїх великих людей, не варт звання освіченого народу.
Силу рукам дай, щоб пута ламати,
Ясність думкам – в серце кривди влучать,
Дай працювать, працювать, працювати,
В праці сконать!
Тяжко-важко вік цілий боліти,
А не знати навіть, де болить...
Рівень усякої драматичної літератури можна міряти головно тим, яких вона виводить жінок і яких євреїв.