На чужині не ті люде, –

Тяжко з ними жити!

Ні з ким буде поплакати,

Ні поговорити.


Єсть на світі доля,

А хто її знає?

Єсть на світі воля,

А хто її має?


Тоді я веселий,

Тоді я багатий,

Як буде серденько

По волі гуляти!


На нашій – не своїй землі.


Сиротині сонце світить,

Світить, та не гріє...

І на Україні

Я сирота, мій голубе,

Як і на чужині.


Серце не дитина, його галушкою не нагодуєш.


Гроші душу холодять.


Чи буде правда меж людьми?

Повинна буть, бо сонце стане

І оскверненну землю спалить.


Думи мої, думи мої! Лихо мені з вами!..

В неволі тяжко, хоча й волі,

Сказать по правді, не було.


Слава – заповідь моя.