На чужині не ті люде, –
Тяжко з ними жити!
Ні з ким буде поплакати,
Ні поговорити.
Єсть на світі доля,
А хто її знає?
Єсть на світі воля,
А хто її має?
Тоді я веселий,
Тоді я багатий,
Як буде серденько
По волі гуляти!
На нашій – не своїй землі.
Сиротині сонце світить,
Світить, та не гріє...
І на Україні
Я сирота, мій голубе,
Як і на чужині.
Серце не дитина, його галушкою не нагодуєш.
Гроші душу холодять.
Чи буде правда меж людьми?
Повинна буть, бо сонце стане
І оскверненну землю спалить.
Думи мої, думи мої! Лихо мені з вами!..
В неволі тяжко, хоча й волі,
Сказать по правді, не було.
Слава – заповідь моя.