– Куди, куме Петре, йдете?
– На базар. Хочу порося подивитися.
– Ходіть, куме, до мене, та й подивитеся.
Прийшли. Подивився кум Петро, за вухом почухав.
– Гарний кабанчик. Скільки, куме Йване, за нього хочете.
– А я не продаю.
– Чого ж ви мене запросили?
– Так ви ж хотіли подивитися!
Кум Петро на прийомі у лікаря. Лікар запитує:
– Як ви ставитеся до алкоголю?
Кум Петро зніяковів.
– Лікарю, це запитання чи пропозиція?
Лікар замовчав, а тоді каже:
– Усі біди у вас від горілки, всі хвороби!
– Дякую, лікарю, хоч ви не звалюєте все на мене, не звинувачуєте мене одного.
– Раджу вам, – каже лікар, – кожного разу, коли потягне до чарки, з’їдати яблуко.
– Ой, лікарю! Я ж стільки яблук не подужаю.
– Куме Миколо, тільки ми двоє в хаті і люлька моя пропала. Чи не можете сказати, хто взяв?
Кум Петро прийшов додому. Голодний.
– А що, Ганно, знову їсти не зготувала? Все! Йду до кума Івана.
– Почекай десять хвилин.
– Що, таки зготувала?
– Та ні, одягнуся, підемо разом.
– І чому ти мною незадоволена, – каже кум Петро дружині. – Двадцять років живемо і жодної суперечки.
– Отож, боягузе!
Посварилися кум Петро й кум Іван. Аж на Великдень приходить кум Петро і каже:
– Сьогодні святий день, куме, давайте миритися. Я вам бажаю всього того, чого й ви мені…
– Ой, куме Йване, ви знову до сварки!
– Подаю до суду на кума Петра. Він минулого року назвав мене носорогом.
– А чого ж тільки тепер зібрався судитися?
– Так оце в неділю був у Києві. Ходив із сином до зоопарку. Тільки тепер побачив, яка то гидка тварюка.
На колгоспних зборах дорікають куму Петру за пиятику.
– Пий, – каже головний бухгалтер, – якщо вже без чарки не можеш. Але ж розумно, з головою.
Після зборів стрів кум Петро кума Івана.
– Ну що, дали прочухана?
– Та ні, дали пораду. Кажуть, щоб я пив з головою, а я, дурний, все з бригадиром.
Стоїть кум Петро на зелене світло. Підходить кум Іван.
– Ходімо, куме, зеленішого не буде.
Кум Петро працює в пекарні. Кум Іван – на металургійному заводі. З’їхалися, сіли за стіл. Кума готує, хліб ріже і ніяк не може скибку відрізати.
– От ножі роблять, і хліба не відріжеш.
– От хліб печуть, і ніж не бере.
