Кум з кумою наодинці.
– Куме, як ви думаєте, мене полюбити можна?
– Думаю, можна.
– Так чого ж ви чекаєте?
Кум з кумою наодинці.
– Куме, як ви думаєте, мене полюбити можна?
– Думаю, можна.
– Так чого ж ви чекаєте?
– Куме, беріть пляшку, приходьте, повечеряємо.
– Та не маю пляшки…
– То й не приходьте…
Головний лікар телефонує директору бази:
– Куме, скільки мотоциклів сьогодні продали?
– П’ять.
– Значить, один ще десь їздить…
– Куме, тільки не брешіть, ви сьогодні зарплату отримали?
– Звідки, кумо, знаєш?
– Та мій дурило дзеркало голить замість п’яної пики!
– Куме, так?
– Так.
– Куме, ні?
– Ні.
– Так чи ні?
– Ні, не так… І взагалі, по-вашому, куме, не буде!
– Куме, чорний – це колір?
– Колір.
– А білий – це колір?
– Колір.
– Годину своїй товкмачу, що купив кольоровий телевізор!
Приїхав кум Іван з відрядження.
– Куме Петре, ніхто до моєї не навідувався?
– Я, куме, ні.
– Так я на вас і не подумав.
– Поганої ж ви, куме, про мене думки…
– Куме, вітаю тебе з днем народження!
– Дякую, куме, жодна сволота, окрім тебе, не згадала…
– Куме, а що то ваша доня з негреням приїхала?
– Каже, куме, що то гуманітарна допомога.
– Куме, сьогодні роковини, як немає мого чоловіка. Приходьте увечері, пом’янемо…
Засиділися.
– Може вже, куме, не підете? Темно… Дощ…
– Та воно так…
– Може би я друге ліжко не розбирала?
– Та вже ж…
Повлягалися.
– А чого б вам, куме, зараз хотілося?
– Горілки!
– То йдіть випийте.
Через півгодини.
– А може, куме, вам ще чого хочеться?
– Ще горілки!
– То йдіть випийте!
Через годину.
– От невже, куме, вам більше нічого не хочеться?
– Хочеться, але без вас, кумо, того не втну…
Кума аж вигнулася на ліжку:
– Ну!
– Тягніть мене, кумо, туди, де горілка, бо сам не дійду…