Прийшов кум Петро до кума Івана. До столу не запрошує. Все курять.
– Піду я.
– Приходьте, куме, в неділю з кумою.
– Кума не курить!
Прийшов кум Петро до кума Івана. До столу не запрошує. Все курять.
– Піду я.
– Приходьте, куме, в неділю з кумою.
– Кума не курить!
– Куме Іване, що таке досвідчена жінка?
– О, куме Петре, це та, яка в необхідних умовах уміє прикидатися недосвідченою!
– Куме, моя жінка так штопає мені шкарпетки, що навіть непомітно…
– А моя, куме, сорочку як випрасує, теж непомітно…
– Куме, чув, що твоя Марійка небезпечно хвора…
– Хвора, куме… Але небезпечна вона тоді, коли здорова…
Посиділи куми гарненько. Збирається кум додому і взувається в хазяйські калоші.
– Куме, навіщо мої чуні взуваєте? Дощу ж немає…
– А я калюжі знайду…
– Куме, відвези мою Марійку до міста.
– Не можу. Сказало начальство гній возити.
– Але я з начальством домовлюся.
– То домовляйся. Яка мені різниця, чи гній везти, чи твою жінку…
Було у Івана три сини: один – старший, другий – менший, а третій – кумовий.
– Куме, а ви б хотіли мати жар-птицю?
– Але тільки варену! У мене від смаженого печія.
– Куме!
– Га?
– Вам подобається, як вам мотають нерви?
– Ні.
– І мені не подобається комусь мотати нерви. То, може, змотаєтесь, щоб я вам нерви не мотав?
– Куме, у вас СНІДу нема?
– Є трохи. Але для себе тримаю…