– Куме Петре, завтра терміново йду до поліклініки. Хочу попасти на прийом до окуліста.
– Ти ж наче на очі не жалівся. Бачиш добре, не дальтонік…
– Так сьогодні на сесії Верховної Ради один з керівників держави сказав, що добробут українського народу зростає на очах.
– Ой, куме Петре, у моєї, здається, «дах поїхав».
– Що таке?
– По-моєму, вона боїться, що чи її викрадуть, чи її сукні.
– Звідки знаєте?
– Так вона охоронця найняла. Я його сьогодні в шафі випадково виявив.
Кум Петро повернувся з відпустки. Зустрічає його кум Іван. Обнялися як рідні.
– Ну як, куме? – питає.
– Класно. Я в перший день побився об заклад з чоловіками, що вип’ю весь ящик пива, що ми взяли на вечір. І виграв!
– Куме! А міхур не репнув?
– Ото й погано, що наслідки таки були, куме. Після того мене в жодну компанію не запрошували…
Жінка показує Петрові пофарбовані нігті:
– Гарно! – каже Петро.
– 150 гривень.
– За цю фігню?!
Сидить депутат в парламенті. Газету гортає. Літо. Вікно відчинене. Залетів комар і до шиї присмоктався. Депутат рукою змахнув і впіймав кровопивцю.
– Не чави мене! – запищав довгоносий. – Я можу виконати три твої бажання.
– Так, – каже депутат. – Хочу на Багамські острови.
Раз – сидить він на пляжі, навколо дівчата засмаглі, море блакиттю біля ніг плещеться і комар в пальцях.
– Хочу, щоб ота чорненька біля мене сиділа, щоб горілочка, пиво, раки…
Раз – все так і сталося. І комар в пальцях.
– Третє? Хочу нічого не робити і гроші мати.
Раз!.. Сидить кум Петро в сесійній залі і газету гортає…
Подалися куми в круїз. Навколо світу. Аж у тропічних морях налетів тайфун, судно потонуло. Якимось чудом врятувалися лише кум Іван та кум Петро. Але ж прибила їх лиха година на острів до людожерів. Вже зібралися їх на обід з’їсти, коли це кум Петро кричить:
– Панове людожери! А чи була у вас революція?
– Ні.
– А колективізація?
– Ні.
– А культ особи?
– Ні.
– А економіку, культуру, науку ви відроджували, а вибори демократичні проводили?
– Ні.
– А чому ж ви так озвіріли?!
Поїхали депутати до Німеччини досвідом мінятися. А там добре знають, що у нас проблеми. Поступилися ціною і продають дешево мільйон одноразових шприців. Німецький партнер ввічливо запитує в кума Івана:
– Пане, ми знаємо, що у вас проблеми, ви відроджуєте економіку, якісну продукцію ще випускати не можете. Візьміть у нас ще партію презервативів. Ми дорого не пропонуємо.
– Ні-ні-ні! – відрізав кум Іван. – Така партія у нас вже є.
– Ой, куме Петре! Я таки вчора добре посміявся. Йду мимо вашої хати, дивлюся в хату, а ви за кумою по хаті бігаєте. І вона гола, і ви голі, куме.
– Будете, куме, сміятися ще більше!
– Та невже?
– То був не я.
Кум Петро і кум Іван разом з групою депутатів піднімаються на найвищу гору на честь прийняття бюджету.
Аж це кум Петро послизнувся й полетів у провалля. Кум Іван кричить вслід:
– Куме, ви живі?
– Та живий!
– Руки цілі?
– Цілі.
– А ноги?
– Цілі.
– То вилазьте, куме, потихеньку.
– Не можу, я ще падаю…
Кум Петро на прийомі у лікаря:
– У вашій родині були випадки божевілля?
– Наче б ні. Хіба що моя дружина. Вона вірить, що підвищать зарплату.
– Куме Петре, якесь життя стало одноманітне…
– Чому, куме Йване?
– Вчора грошей не було і сьогодні немає.
