Анекдоти, бувальщини, усмішки, байки, гуморески та різні кумедні історії. Гарний настрій з веселим телефоном - гарантовано.

– Не витримаю, кумонько! Покинув мене мій чоловік-небіжчик. І такий у мене жаль, що піду за ним у могилу…

– Кумцю, майте Бога в серці… Дайте небіжчикові хоч там спокій.



– Куме, ти чому дозволяєш своїй дружині палити?

– Але ж має вона колись і помовчати, куме!



– Куме, а ваша жінка вміє готувати їжу?

– Взагалі-то – ні.

– А ким вона працює?

– Кухарем у їдальні.



Кум мордується над кросвордом. – Куме, як називається пташка з семи літер, котрої уже не існує на світі?

– Це, куме, моя канарка, яку вчора кіт з’їв.



– Куме, моя жінка веде щоденник, де занотовує усі справи і вчинки, геть усе до найдрібніших подробиць! Уявляєте?!

– Ну і що! Чимало жінок ведуть щоденники. У цьому нема нічого незвичного.

– Та так, куме, але моя веде його за тиждень наперед!



– Ой, кумо, познайомилась учора з одним диваком!

– Ну? – А як на себе глянула – нормальний хлопець!



Приходить кум Петро в гості до кума Івана. Той виходить його зустрічати, а на лацкані – орден Леніна.

– Оце то, куме! Не чув, щоб тебе нагородили!

– Але, куме! Я відкопав у городі скриньку, в ній чотири ордени, за законом – четверта частина скарбу моя!



Два куми в Африці полюють на носорога.

– Куме, та стріляйте вже!

– Згода, куме! Але ви повинні мені пообіцяти, що ви не будете з мене кепкувати, якщо я схиблю!



– Кумо, а як ви відучили свого чоловіка пізно приходити додому?

– Якось, кумо, він прийшов дуже пізно, а я запитала: «Це ти, Миколо?»

– Ну і чому це на нього вплинуло?

– Тому, що мого чоловіка звати Степан.



– Кумо, мій чоловік вчора одягнув мене з ніг до голови!

– Невже?!

– Авжеж! Купив мені колготи і шпильку для волосся…