– Куме, як ви думаєте, чому Господь створив спочатку чоловіка, а потім жінку?
– Тому, куме, що він не хотів, аби під час створення чоловіка жінка мордувала його своїми порадами.
– Куме, як ви думаєте, чому Господь створив спочатку чоловіка, а потім жінку?
– Тому, куме, що він не хотів, аби під час створення чоловіка жінка мордувала його своїми порадами.
– Кумо, дуже мені прикро, що мої кури знищили вам город.
– Дрібниця, мій пес поїв якраз ваші кури.
– Ах, то дуже добре, бо мій віз переїхав хвилину тому вашого пса.
– Ти знаєш, куме, у моєї дружини з’явилась погана звичка не спати до другої години ночі. І я не можу відучити її від цього.
– А що ж вона так пізно робить?
– Чекає мого повернення додому.
– Куме, що я маю робити? Страшенно набрид цей дід-жебрак. Щодня просить хліба.
– А ти дай йому того пирога, котрого твоя жінка вчора спекла, от він більше і не прийде.
– Куме, найкращими днями свого життя я завдячую Буковині.
– Як це, куме, розуміти? Ти ж ніколи там не був. – Я – ні, але моя жінка виїжджає туди щороку!
Відверта кумівська розмова:
– Куме Грицю, скажіть, скільки годин ви відпочиваєте після обіду?
– Моя спить з першої до третьої.
– Кумо, а хто розбив шибку у вашому вікні?
– Мій чоловік, той боягуз.
– Як же це трапилось?
– Він нахилився, коли я кинула в нього вазу.
– Кумо, а чому ви свого пінчера назвали Негідником?
– Задля сміху: коли я кличу його на вулиці, половина чоловіків озирається.
– Куме, цікаво, а що жінки знаходили в чоловіках раніше?
– Коли раніше?
– Коли ще не винайшли гроші.
Розмовляють два куми:
– Куме, яка різниця між гвинтівкою і кулеметом? Адже патрони у них однакові.
– То так, куме: коли я говорю, то є гвинтівка, а коли моя жінка – то є кулемет.