– Приходжу я, куме, додому, а жінка: «Який ти не чуйний! Я плачу, а ти навіть не спитаєш, чому!»
– А чому ж ти, куме, не спитав?
– Бо досі мої запитання коштували мені дві сукні і одну шубу.
– Приходжу я, куме, додому, а жінка: «Який ти не чуйний! Я плачу, а ти навіть не спитаєш, чому!»
– А чому ж ти, куме, не спитав?
– Бо досі мої запитання коштували мені дві сукні і одну шубу.
– Куме, жінки гірші за гангстерів!
– Це ж чому?
– Тому, що ті покидьки вимагають грошей, але дають нам вибір – «життя або гаманець». А жінки і жити не дають, і гроші до копійки відбирають.
– Ото ми з кумом Грицьком гуляли! Море пива випили! А раків, мабуть, мішків сім з’їли!
– Що там раки! Ми з кумом Данилом вчора на баштан ходили та й знайшли там штук десять огірків – по сто сажнів кожен. А огудиння їхнє, так те – з версту завдовжки було!
– Слухай, куме! Вкороти трохи огірки й огудину, а то я ще раків додам…
– Куме, що я бачу? Ви, такий завзятий вегетаріанець, та їсте заячу печеню?
– То, куме, з помсти!.. Зайці винищили мою капусту.
– Куме, моя жінка така м’яка, що не може навіть яйця зварити натвердо.
– А моя – навпаки. Через те, що має тверде серце, варить яйця так твердо, що перед тим, як їсти, я мушу їх розм’якшувати алкоголем…
– Куме, аж ніяково про це говорити, але ваша жінка називає вас ослом. Я сам чув…
– Я не серджусь, куме, бо це цілковита правда, якщо вже я з нею одружився.
Кумові потрібно було відіслати листа до Житомира, і він попросив кума Степана написати адресу.
– Слухай, – каже кум – давай краще напишемо в Одесу, бо я дуже красиво пишу літеру «О»!
Везе кум на возі мішки до млина. Підходить кум:
– Куме, у вас мішок розв’язався.
– Та це так жінка зав’язувала. Я його вже тричі перев’язував, а він усе розв’язується.
– Куме, ти повинен зібрати всю свою волю в кулак і нарешті довести жінці, хто господар в домі.
– Та що тут доводити, вона і без мене це чудово знає!