Розмовляють дві куми:
– Мій чоловік удома й пальцем не ворухне. – А мій – навпаки: ворушить пальцями, постійно вказуючи, що мені робити.
Розмовляють дві куми:
– Мій чоловік удома й пальцем не ворухне. – А мій – навпаки: ворушить пальцями, постійно вказуючи, що мені робити.
Вийшов кум Іван на вулицю, а назустріч кум Петро, захеканий.
– Чого ти так біжиш, куме?
– Та жінку бив.
– А чому такий розшарпаний?
– Бо насилу вирвався.
– Куме, а чи знаєте, що слово «кенгуру» на мові аборигенів означає «я вас не розумію»?…
– Так, я десь читав…
– Куме, а ви би не могли мені позичити триста гривень?
– Кенгуру…
– Так, так, куме. Велика різниця між теперішніми та колишніми дівчатами.
– Справді, велика. Колись, якщо дівчина соромилася, то червоніла. А нині соромиться, коли почервоніє.
– Куме, моя жінка сказала, що іде по сигарети, і не повернулася. Що ти на це скажеш?
– Навчу свою жінку курити.
Пролунав дзвінок. Кум Петро відкрив двері, а там кум Іван.
– А чого ви, куме, не питаєте, хто до вас іде? А раптом злодій?
– Ну і що. Коли моя жінка вдома, то мені вже боятися нікого.
– Куме, ти тільки уяви, в Америці засудили на два роки мужчину, в якого було чотири жінки!..
– На покарання чи для відпочинку?
– Дивна річ, куме! Жінки завжди точно пам’ятають день весілля, а чоловіки, як правило, забувають. Чим же це можна пояснити?
– Усе дуже просто. Ось ти, куме, коли спіймав свою найпершу рибку, пам’ятаєш?
– Звичайно, куме, пам’ятаю!
– От бачиш, а рибка, напевно, вже забула…
– Ти казав, куме, що можеш тигра подужати.
– Так, казав.
– А чому вчора від сусідського пса так втікав, що аж штанину роздер?
– Е-е-е, куме, пес же може вкусити…
– Що ти, куме, вирізаєш із газети?
– Статтю про чоловіка, який домігся розлучення з дружиною лише на тій підставі, що вона нишпорила в його кишенях.
– І що ти зробиш з вирізкою?
– Покладу собі в кишеню.