– Куме, ви могли б мені позичити три тисячі гривень?
– Навіщо вам такі гроші?
– Хочу раз і назавжди розрахуватися з боргами.
Анекдоти, бувальщини, усмішки, байки, гуморески та різні кумедні історії. Гарний настрій з веселим телефоном - гарантовано.
– Куме, вибач, я залишив удома гаманець, а мені конче потрібні гроші. Будь ласка, позич до завтра.
– Ось тобі гроші на автобус, повертайся додому і візьми гроші. І тобі добре, і мені спокійніше…
– Куме, ти подав позов до суду на Петренка? За що?
– Він обізвав мене бовдуром.
– Чому ж ти не ображаєшся, коли я тебе так обзиваю?
– Ти, куме, – інша справа… Ти мене знаєш з дитинства.
– Куме, знаєте, коли я читаю медичний довідник, я починаю поступово відчувати у собі всі хвороби, що там описуються.
– У мене те саме з карним кодексом, коли я його гортаю.
Купили якось два куми маленьке порося на базарі, домовилися, що годуватимуть його разом, а коли заколють, то поділять м’ясо і сало порівну. От один кум прийшов напідпитку та й каже:
– Чуєш, Іване, ти свою половинку хоч годуй, хоч паси, а я свою половинку колю!
Зібралася кума до магазину, а до неї підходить подруга:
– Ти, кумо, ідеш в магазин? Візьми пляшку, ні – краще дві, – і дає гроші.
– А в тебе що, сьогодні свято?
– Свято, дорогенька, свято. Мій Микола сьогодні вперше після зарплати тверезий прийшов.
– Ваш собака, кумо, на мене уже не гавкає.
– Мабуть, боїться, бо хто ж не знає вашого язика.
– Куме, які новини?
– А звідки я знаю?! – стенув кум плечима. – Справа в тому, що коли я виходив з хати, теща ще спала.
Прийшов кум Іван до кума Степана. А кум Степан саме вечеряє зі своєю сім’єю. Степан каже до Івана:
– Запросили б і вас до вечері, але ж немає ложки…
А кум витягує свою ложку з-за халяви та й сідає до столу. Степан вихопив у кума ложку та й кинув до порога. Кум Іван встав, узяв ложку біля порога, знову йде до столу та й каже:
– Я ці жарти знаю!..
– Ех, куме, якби я оце врізав дуба – півсела тужило б за мною.
– Аякже, аякже, – підтакує кум, – такий чоловік…
– Не в тім річ, куме. Напозичався.