– Чого, кумо, така невиспана?
– Я цілу ніч не могла склепити повіки. До дванадцятої годині ночі сусіди сварились за стінкою, і я чула кожне слово.
– Але ж ви могли потім заснути!
– Я чекала весь час, може, вони знов почнуть!
Анекдоти, бувальщини, усмішки, байки, гуморески та різні кумедні історії. Гарний настрій з веселим телефоном - гарантовано.
– Кумо, я повернула вам лійку, що позичала того тижня?
– Ні, не повернула.
– Що ж робити? Я знову хотіла позичити її у вас.
– Куме, а це правда, що ваш півень дуже лінивий?
– Не те слово! Уявіть собі: коли вранці ваш півень починає кукурікати, мій одне око розплющить, кивне схвально голово і продовжує спати далі.
Приходить кум до кума, а той, пригощаючи його, поставив перед ним миску меду. Іван узяв ложку і став той мед уминати. Кум дивився-дивився та й каже:
– Їж, куме, з хлібом, бо буде серце боліти.
– У кого – у тебе?
– Кумонько, а чи ваш коли б’є вас?
– Ніколи, кумонько, бо таки немає часу. Як робить, то немає часу, а як п’є, то я його б’ю.
– Е, куме, постарів уже ваш пес, ледве ноги волочить і хвіст опустив.
– Е, ні, куме, коли б ще ви так гавкали, як мій пес.
– Куме, їдете до моря з дружиною?
– Ні, з тещею.
– Як то?!
– Теща сказала вчора: «Хочу побачити море, а там і вмирати можна».
Кум через тин гукає до кума:
– Чи мені ввижається, чи то справді так, але наче у вас по городу кабан бігає на протезі?
– А ви що, куме, хотіли, щоб я заради двох тарілок холодцю усього кабана колов?
Два куми трохи підпили, вийшли в садок і розмовляють. Раптом кум каже:
– Дивись, злодій лізе через вікно до твоєї хати!
– Тихо! Тихо! – відповідає кум.
– Нехай лізе, жінка подумає, що то я. Ох, і буде йому! Не полізе він більше красти.
Кум:
– Кумасю, то ваш чоловік помер?
– Помер, кумцю, помер, вчора поховала.
– Та чи гадаєте, кумасю, віддаватися?
– Ой, куме, якось не випадає про те скоро думати. Прийдіть краще ввечері.