– Ні! Навіщо його покривати?! Моя стара підставлятиме корита там, де дах протікає.
Анекдоти, бувальщини, усмішки, байки, гуморески та різні кумедні історії. Гарний настрій з веселим телефоном - гарантовано.
– Знаєш, куме, яка найбільша кара для мужчини?
– Погана дружина?
– Ясна річ… Але найгірше – жити у приймах. Це одразу – і погана дружина, і теща, якій задля власного благополуччя треба ноги мити і воду пити, ще й кота тещиного на «ви» називати.
– Куме, коли ж ви нарешті повернете борг? Не можу ж я бігати до вас у таку далечінь.
– Заспокойся, куме!.. Скоро я маю переїхати жити по сусідству з вами.
Кум Прокіп позичив у кума Григорія сто гривень і довго не повертав. Минуло багато часу і вони зустрілися.
– О, куме! – вигукнув Прокіп. – Я у тебе колись щось брав, ти мені частіше про це нагадуй, бо у мене пам’ять дуже слабенька.
– Не клопочися, Прокопе, твоя жінка вже віддала мені твій борг – рівно двісті гривень.
– Яких двісті?! – закричав Прокіп. – У мене дуже чудова пам’ять: я позичив у тебе сто!!!
– Не бентежся. З пам’яттю у тебе й справді все гаразд.
– Скажіть, кумонько, що ви робите, аби спонукати свого чоловіка до праці в саду?
– Весь час говорю, що для роботи він уже старий.
– Уяви собі, куме, вночі у нас був злодій!
– І щось поніс?
– Двічі поза вуха від жінки. Вона думала, що то я вернувся з корчми п’яний.
Петро п’яний завалюється у квартиру. Жінка:
– Знову п'яний?! Іди туди, де пив!
Петро тицяє пальцями в телефон, каже в слухавку:
– Куме, я у своєї відпросився, повертаюсь.
– Куме, мене вчора ваша бджола вкусила.
– Покажіть, куме, котра. Я її покараю.
Прийшов під Новий рік кум до кума в гості. А кум частує його та все припрошує:
– Їжте, їжте огірочки квашені, помідорчики – гостреньке їжте!..
А той йому:
– Та воно, куме, й сало не тупе.
– Ярино, чого в тебе чоловік такий брудний та обшарпаний ходить?
– А того, кумонько, щоб чужі не залицялися.