– Дивні звірі ці чоловіки.
– Чому це?
– У них навіть хвіст спереду…
Анекдоти, бувальщини, усмішки, байки, гуморески та різні кумедні історії. Гарний настрій з веселим телефоном - гарантовано.
– Кумо, пам’ятаєш, кілька років тому моя двоюрідна сестра Марія поїхала до Америки?
– Так, вона там добре влаштувалася.
– Ага. Пише, що цього літа знову поїде за кордон.
– Тю, кумо, вона ж і так за кордоном!
– Куме, що б ти робив, якби оце кінець світу настав?
– Мерщій біг би до гастроному й хапав би ящик з горілкою!
– Який там ящик, як воно отак тільки – гу-гу-гух!!! – і кроку не встигнеш зробити!
– Та ну?! Тоді, поки не пізно, позич грошей, я зараз збігаю.
Допивають куми вже п’яту чарку.
– До дна, куме, до дна дотягніть…
– Я то її дотягну, а хто ж тоді мене дотягне на той кінець села?
Їдуть два куми з ярмарку. І як п’ять верст проїхали, так і відпочити треба, бо як п’ять верст – то і корчма стоїть. От їдуть і забалакалися:
– А що, куме, якби його злічити, скільки-то верст до неба?
– А Бог його святий знає, скільки. Думка така, що верст із п’ять буде.
– Ще пам’ятаю, як ми з кумом заспівали «В кінці греблі…», а от як під греблею опинилися – не пам’ятаю.
– Де це ви, куме, так набралися?
– Та… Склалися на трьох.
– Щось не віриться…
– Їй-бо, склалися на трьох, але… двоє не прийшли.
Два куми, зустрівшись увечері, пішли до шинку й пропили усі гроші. Вранці знов зустрілися:
– Ну як, куме, справи?
– Та нічого, тільки голова щось дуже шумить, а в кишені тихо-тихо.
Чоловік із жінкою збираються до кума – сина відряджати в армію. Чоловік щось шукає і питає жінку:
– Маріє, де поділися мої рукавиці?
– А навіщо вони тобі, чоловіче, надворі ж літо.
– Ти ж знаєш, яким я повертаюся з гулянки.
Отож, треба, щоб і руки були взуті.
– Знаєте, кумонько, по останній війні на двох жінок припадає один з половиною чоловік.
– Ой, так-так, кумасю! Мені випала саме ота половинка.