– Куме, позичте мені гривень п’ять.
– Борги псують дружбу, куме, а наша дружба варта більше п’яти гривень.
– Переконали, куме, давайте сотку.
– Куме, позичте мені гривень п’ять.
– Борги псують дружбу, куме, а наша дружба варта більше п’яти гривень.
– Переконали, куме, давайте сотку.
XX століття: секс, наркотики, рок-н-рол.
XXI століття: Інтернет, холодильник, ліжечко.
Зустрілися два куми. Один питає:
– Ну, як живеш у приймах?
– Як кіт.
– Як це?
– Тільки теща спати, так я – по каструлях.
– Куме Андрію, куди це ви поспішаєте?
– Піду болото запалю!
– Та що ви, куме? Не буде горіти.
– Біс із ним, та хоч злість ізжену.
– Куме, дай у борг двісті гривень до зарплати.
– А коли зарплата?
– Звідки я знаю? Адже це ти працюєш, а не я.
– Куме, у мене такий дивний приймач, що я можу слухати по ньому лише одну місцеву станцію.
– Ну, мій вашого переплюнув. Працює ледь-ледь. Коли у ньому диктор повідомляє, що зараз друга година, це означає, як мінімум, уже третя.
– Куме, а чому шабля крива?
– А була б рівна – у піхви не влізла б!
– Кумасю, а де працює ваш синок, який, пригадую, в дитинстві проковтнув золоту монету?
– Тепер він у банку.
– Ви одержуєте з нього проценти?!
– Куме, як почуваєтесь в нових окулярах?
– Чудово! Тепер постійно стрічаю знайомих, котрих уже багато років не бачив.
– Куме, як ви думаєте, чи може сімдесятип’ятирічний чоловік мати дитину?
– Може, куме, якщо має молодого сусіда і той зголоситься.