Стоять два куми. Мимо проходить красива молодичка.
– Куме, ти її знаєш?
– Знаю. А ти?
– Ясна річ.
– А у тебе з нею щось було?
– Ні. А в тебе?
– Теж ні.
– От… повія!
Стоять два куми. Мимо проходить красива молодичка.
– Куме, ти її знаєш?
– Знаю. А ти?
– Ясна річ.
– А у тебе з нею щось було?
– Ні. А в тебе?
– Теж ні.
– От… повія!
У залі кінотеатру вимкнули світло. Почався сеанс. За якусь хвилину лунає вигук:
– Приберіть руку з мого коліна!
Трохи пізніше:
– Та не ви, куме, а мужчина справа!
– Кумо, що б ви подумали про мене, якби я зараз послав вам повітряний поцілунок?
– Що ви, куме, ледар і уникаєте справжньої роботи.
– Кумо, а чи знаєте, яка різниця між чоловіком і Парижем?
– Ні…
– Париж – завжди Париж!..
Їдуть у купе спального вагона кум з кумою.
Уважно дивиться кум на коліна куми. Кума питає:
– Куме, а про що ви зараз думаєте?
– Про те, що і ви.
– Ну й нахаба ви, куме!
Кум іде з роботи додому і зустрічає куму:
– Сьогодні, кумо, в трамваї була така товкотнеча, що одна вагітна народила.
– Здивував. Мене вчора так стисли, що я завагітніла.
– Куме, чому такий зажурений?
– Та, вчора заходжу в метро, дивлюсь, така класна дівчина сидить, молода, гарна, ноги від зубів – лялечка. Я їй і підморгнув.
– А вона?
– Місцем поступилася!
Повернувся чоловік додому, застає жінку з кумом.
– Що це таке?! – галасує жінка. – Де ти вештаєшся так довго. А я мушу тебе чекати!..
– А що тут кум робить?
– Не ухиляйся від теми! – зупиняє його жінка. – Відповідай, негіднику!
– Куме, а ти не сваришся, коли твоя жінка раптом прийде додому о третій ночі?
– Ні! Я б радів, бо, як правило, вона повертається вранці.
– Куме, уявляєш, я геть спантеличився: учора в ліжку даю жінці сто гривень.
– Ну ти, куме, даєш! А вона що?
– Тиць-тиць, у тому ж і фокус: вона взяла!