Розповідає кум кумові:
– То правду кажуть люди, що горілка вкорочує життя. Як вип’єш, куме, зранку грамів триста, то день пролетить, як одна година. А як немає в кишені навіть на кухоль пива – день такий довгий…
Анекдоти, бувальщини, усмішки, байки, гуморески та різні кумедні історії. Гарний настрій з веселим телефоном - гарантовано.
– Кумонько, а по скільки ж років вашим дітям?
– Ну, Марія народилася, як було два тижні до Різдва, а в піст царя скинули. А Степан тоді, як через місяць у Вінниці трамвай пішов.
– Дай, куме, чарку, – сказав кум Іван, ледве переступивши через поріг.
– Чарку дам, а по горілку біжи в магазин, поки відчинено, – відповів той.
Каже кум до кума:
– Я читав у газеті, що в Європі від алкоголю помирає кожен третій.
– Чого тобі, куме: нас же лише двоє!
Прийшов якось кум Гнат до кума Івана в гості. А той такий скупердяга був. Налив по склянці води і каже:
– Випиймо, куме, думаючи, що це горілка.
Випили. За якусь хвилину Гнат як зацідить кумові у вухо:
– А тепер, куме, думайте, що я напився.
Зустрілися за чаркою двоє кумів. Один і каже:
– Ти знаєш, куме, коли я вчора їхав другим номером трамвая по вулиці Зеленій, то навпроти мене сидів письменник Василь Стефаник.
Кум подумав і сказав:
– Знаєш що? Хоч ти і кум, але не бреши! Бо другий номер по вулиці Зеленій не ходить!
Двоє кумів добре напилися в корчмі та й пішли додому. Один кум помітив собачу будку.
– Шарику! Гей, Шарику!.. Ну, що ти мовчиш? Тобі що, важко загавкати до хазяїна? От ледацюга! Мовчиш… У тебе ж зовсім проста робота – гавкати і все. Мені б таку роботу!..
Прийшов кум Панас до кума Остапа в гості.
Господар дістав кварту і дві чарки: одна величенька, грамів на двісті, а друга – грамів на п’ятдесят. Наливши, Остап каже:
– Ви, куме, беріть чарку, яку хочете, а я оцю, – і взяв велику.
Прийшов якось до кума Дмитра у гості кум Іван з жінкою. Посідали за стіл, налили, випили. Коли вже усі традиційні тости вичерпалися, кум Іван каже:
– Давайте вип’ємо за Дмитрового сина!
– А навіщо за нього пити? – здивувався Дмитро. – У мене такий син, що й сам здужає випити за себе. Тільки дай…
– Куме, ти знаєш, що моя жінка каже? Каже, що усіх би п’яниць примусила блекоту їсти.
– Е, куме, що твоя! Он моя нахваляється як! Каже, коли б моя воля, то зібрала б усіх алкоголіків, напоїла б до посиніння, а похмелитися на другий день не дала б.